Відкрити головне меню

Лито́вська абе́тка (лит. Lietuvių abėcėlė) — абетка на основі латиниці, що використовується для запису литовської мови та існує з часів орфографічних реформ 1901-1905 років.

Має 32 літери. Однією з особливостей є те, що літера Y в ній знаходиться між Į та J.

Сучасна історіяРедагувати

Литовська абетка в сучасному вигляді була запропоновата Йонасом Яблонскісом у «Граматиці литовської мови»[1] 1901 року. Таку саму абетку було використано в літографічному конспекті «Литовської граматички»[2]. Алфавіт у «Правописі»[3] Вінцаса Кудирки (1890) по суті відрізняється від сучасного лише відсутністю літери «Ū» та заміною «W» на «V».

АбеткаРедагувати

A Ą B C Č D E Ę Ė F G H I Į Y J K L M N O P R S Š T U Ų Ū V Z Ž
a ą b c č d e ę ė f g h i į y j k l m n o p r s š t u ų ū v z ž

Сучасна литовська абеткаРедагувати

ГолосніРедагувати

Литовська абетка має 12 літер, що позначають голосні звуки. Деякі з них мають спеціальний діакритичний знакогонек.

Велика A Ą E Ę Ė I Į Y O U Ų Ū
Мала a ą e ę ė i į y o u ų ū
МФА ɐ
ɐː
ɐː æ
æː
æː i
o
u

ПриголосніРедагувати

Литовська абетка має 20 літер, що позначають приголосні звуки та окремий диграф ch (глухий м'якопіднебінний фрикативний, ідентичний українському [х]).

Велика B C Č D F G H J K L M N P R S Š T V Z Ž
Мала b c č d f g h j k l m n p r s š t v z ž
МФА b ts d f ɡ ɣ j k l m n p r s ʃ t ʋ z ʒ

ЛітератураРедагувати

  • Teodor Narbutt. Pomniejsze pisma historyczne, szczególnie do historyi Litwy odnoszące się. — Wilno, 1856 (пол.)
  • М. Смирнов. Ягелло-Яков-Владислав и первое соединение Литвы с Польшей. — Одесса: Записки Новороссийского Университета, 1868 (рос.)
  • T. Buchienė, J. Palionis. Pirmosios spausdintos lietuvių kalbos gramatikos. Pirmoji lietuvių kalbos gramatika. — Vilnius, 1957 m. (лит.)
  • Algirdas Sabaliauskas. Lietuvių kalbos tyrinėjimo istorija. — Vilnius, 1979 — d. 1 (лит.)
  • Zigmas Zinkevičius. Lietuvių kalbos istorija. — Vilnius, 1988 — t. 3 (лит.)
  • The making of Daniel Klein's Grammatica Litvanica. — Archivum Lithuanicum 6, 2004 (англ.)

ПриміткиРедагувати

  1. Jonas Jablonskis. Lietuviškos kalbos gramatika. — 1901 (лит.)
  2. P. Avižonis. Lietuviška gramatikėle. — Peterburgas, 1898 (лит.)
  3. Vincas Kudirka. Statrašos ramsčiai. — 1890 — літографічне видання (лит.)