Литвин Ярослава Ігорівна
Яросла́ва І́горівна Литви́н (нар. 24 березня 1986, Вілючинськ, Камчатська область, РСФРР) — сучасна українська письменниця, романістка. Авторка книжок «Роза Вітрів», «Рік розпусти Клауса Отто Баха».
| Ярослава Литвин | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася |
24 березня 1986[1] (38 років) Вілючинськ, Камчатська область, Російська СФРР[2] | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Alma mater | КНУКіМ | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 2006 — тепер. час | |||
| Жанр | psychological fictiond, наукове фентезі і пригоди[d] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія ред.
Ярослава Литвин народилася у закритому військовому містечку (зараз Вілючинськ) на Камчатці[3], в українській сім'ї.
Батько, Литвин Ігор Іванович, служив у Військово-Морському флоті СРСР, у підводних силах[4]. Мама, Литвин Аеліта Василівна, у той час очолювала невелику військову бібліотеку[3], нині вона — доцентка Кафедри видавничої справи та редагування НТУУ «КПІ»[5]. 1992 року Ігор Іванович вийшов на військову пенсію і сім'я перебралася до Білої Церкви.
У 1993 році Ярослава пішла до школи. 1-3 клас закінчила у білоцерківській школі № 11, з 5 до 11 класу вчилася у білоцерківській спеціалізованій школі № 9 з поглибленим вивченням іноземних мов. У 2003-2008 рр. навчалася у КНУКіМ. За освітою — фахівець з реклами та піару[3].
З 2019 року одружена з українським поетом, викладачем Вроцлавського університету Андрієм Шийчуком. З 2020 року проживає у Вроцлаві в Польщі[6].
Від початку російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року Ярослава Литвин веде волонтерську діяльність: збирає гуманітарну допомогу, організувала та реалізовує проєкт «Несамовита кухня» з приготування сухих сумішей для супів та інших теплих страв для українських захисників та захисниць[7][8].
Творча діяльність ред.
Професійна письменницька кар'єра Ярослави Литвин розпочалася у 2006 році. Над дебютним романом «Ігри» письменниця працювала 2 місяці і писала його спеціально для Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова»[4]. Твір отримав відзнаку конкурсу й того ж року вийшов друком у видавництві «Нора-Друк». У віці 20 років Ярослава Литвин стала наймолодшою лауреаткою «Коронації слова» за всю історію існування конкурсу[9]. Наступний роман «Пухнаста» було опубліковано 2007 року.
2015 року вийшла друком повість «Роза Вітрів». Твір отримав премію Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Був презентований також і в Польщі[10], уривки повісті були перекладені польською мовою та опубліковані в інтернет-виданні «Salon Literacki»[9].
Два наступні романи письменниці, «Рік розпусти Клауса Отто Баха» та «Не мій дім», стали дипломантами конкурсу «Коронація слова» та увійшли до довгих списків Літературної премії «Книга року BBC».
У творчому доробку Ярослави Литвин також є коротка проза та поезія.
Бібліографія ред.
Романи ред.
- Ігри. — Київ : Нора-Друк, 2006. — 152 с. — ISBN 966-2961-02-Х.
- Пухнаста. — Київ : Нора-Друк, 2007. — 240 с. — ISBN 978-966-2961-18-8.
- Рік розпусти Клауса Отто Баха. — Харків : Фабула, 2021. — 272 с. — ISBN 978-617-09-6549-3.
- Не мій дім. — Харків : Фабула, 2021. — 352 с. — ISBN 978-617-522-042-9.
Повісті ред.
- Роза Вітрів. — Київ : Смолоскип, 2015. — 224 с. — ISBN 978-966-1676-31-1.
Оповідання ред.
- Єлизавета Аветівна Шахатуні // Це зробила вона. — Видавництво, 2018. — С. 59. — ISBN 978-966-97574-4-9.
- Справа про таємницю подорожнього // Агенція «Незалежність». — Навчальна книга — Богдан, 2021. — С. 159-171. — ISBN 978-966-10-6644-0.
Видання мовами світу ред.
- Литовська література
- Jaroslava Lytvyn. Klauso Oto Bacho nuopolio metai = Рік розпусти Клауса Отто Баха / Donata Rinkevičienė (Vertėjas). — Sofoklis, 2022. — 256 с. — ISBN 978-609-4444-71-5.
- Польська література
- Jarosława Łytwyn. Rok rozpusty Klausa Ottona Bacha = Рік розпусти Клауса Отто Баха / Julia Celer (Tłumaczenie). — Książnica, 2023. — 304 с. — ISBN 978-832-7164-02-5.
Нагороди та відзнаки ред.
Ярослава Литвин є лауреаткою конкурсів «Коронація слова» та Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип». Її роман «Рік розпусти Клауса Отто Баха» увійшов до довгих списків Літературної премії «Книга року BBC — 2021»[11] та книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2021»[12], роман «Не мій дім» — до довгих списків премії «Книга року BBC — 2022»[13].
Вибрані відзнаки та нагороди:
- 2006 — Диплом конкурсу «Коронація слова — 2006» у номінації «Роман» за книгу «Ігри»[14][15]
- 2015 — ІІ премія у номінації «Проза» Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» за повість «Роза Вітрів»[16]
- 2019 — Диплом конкурсу «Коронація слова — 2019» у номінації «Роман» за книгу «Рік розпусти Клауса Отто Баха»[17]
- 2021 — Диплом конкурсу «Коронація слова — 2021» у номінації «Роман» за книгу «Не мій дім»[18]
Примітки ред.
- ↑ https://fabulabook.com/writer/yaroslava-lytvyn/
- ↑ https://chytay-ua.com/blog.php?id=1059
- ↑ а б в Христина Пошелюжна (29 січня 2021). Ярослава Литвин: «Я знищила одного з улюблених персонажів». chytay-ua.com. Вебресурс Читай. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 03.11.2022.
- ↑ а б Аліна Небельмес (1 серпня 2008). Я зустрічала своїх персонажів живими, – Ярослава Литвин. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 04.11.2022.
- ↑ Викладачі та співробітники. Литвин Аеліта Василівна. vsr.vpi.kpi.ua. Видавничо-поліграфічний інститут НТУУ «КПІ». Процитовано 03.11.2022.
- ↑ Інтерв’ю з автором. Ярослава Литвин. fabulabook.com. Фабула. 14 лютого 2021. Процитовано 03.11.2022.
- ↑ Данута Наугольник (04 травня 2022). Несамовита кухня для українських захисників і захисниць. www.polskieradio.pl. Польське Радіо. Процитовано 03.11.2022.
- ↑ Тетяна Яворська (8 червня 2022). «Хочеться, щоб людина в окопі чи лісі відчула, що про неї потурбувались»: письменниця Ярослава Литвин готує сухі харчі для українських захисників. espreso.tv. Еспресо TV. Процитовано 03.11.2022.
- ↑ а б Janusz Radwański. Jarosława Łytwyn – Róża wiatrów (fragment) // Salon Literacki. — 2016. — № 2/2016 (12) (09 lutego).(пол.)
- ↑ Patrycja Solecka, Małgorzata Świder (22-03-2017). Wieczór autorski z Jarosławą Łytwyn ramach Przestrzeni Książki Ukraińskiej - Filia nr 8. www.wimbp.rzeszow.pl (пол) . WiMBP w Rzeszowie. Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 04.11.2022.
- ↑ Довгі списки Книги року ВВС-2021. www.bbc.com. BBC. 12 жовтня 2021. Процитовано 22.10.2022.
- ↑ Довгий список книг у номінації «Література для дорослих» представив Оргкомітет книжкової премії «Еспресо. Вибір читачів 2021» (третя частина). espreso.tv. Еспресо TV. 8 липня 2021. Процитовано 22.10.2022.
- ↑ Довгі списки Книги року ВВС-2022. www.bbc.com. BBC. 29 жовтня 2022. Процитовано 02.11.2022.
- ↑ Переможці конкурсу «Коронація слова», 2005. koronatsiya.com. Коронація слова. Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
- ↑ «Коронація слова» 2005—2006 // Слово і час. — 2006. — № 9 (549) (вересень). — С. 82.
- ↑ Лауреати літературного конкурсу видавництва «Смолоскип», 2015 рік. www.smoloskyp.org.ua. Видавництво «Смолоскип». 05.07.2017. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
- ↑ Спеціальні відзнаки 2019. koronatsiya.com. Коронація слова. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
- ↑ Переможці міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» — 2021 у номінації «Романи». koronatsiya.com. Коронація слова. 20.08.2021. Процитовано 22.10.2022.
Посилання та джерела ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Литвин Ярослава Ігорівна |
- Ярослава Литвин на сайті видавництва «Фабула»
- Ярослава Литвин: «Я знищила одного з улюблених персонажів». Інтерв'ю // Вебресурс Читай, 29.01.2021 [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Ярослава Литвин: «Люблю багатовекторні тексти, коли герої та події викликають суперечливі емоції». Інтерв'ю // Вебресурс Друг читача, 25.03.2016 [Архівовано 31 січня 2021 у Wayback Machine.]