Петро́ Миха́йлович Литви́н (нар. 12 червня 1967(19670612), с. Слобода Романівська, Новоград-Волинський район, Житомирська область) — український генерал-лейтенант. Командир 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (2012—2014). Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Вірменія (06.2018-07.2019).

Петро Михайлович Литвин
Народження 12 червня 1967(1967-06-12) (57 років)
Слобода-Романівська, Романівська сільська рада, Новоград-Волинський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Приналежність Україна Україна
Вид збройних сил СВ ЗС України
Освіта Національний університет оборони України
Звання Генерал-лейтенант
Командування Південне оперативне командування
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (Міністерство оборони України)

Біографія

ред.

У 1990 році закінчив Київське вище танкове інженерне училище, Національну академію оборони України (2008). Служив на різних офіцерських посадах: заступника командира роти, помічника начальника бронетанкової служби полку, заступника командира батальйону, заступника командира полку з озброєння, заступника командира дивізії. Командував танковим полком, танковою дивізією, окремими танковою та механізованою бригадами Північного оперативного командування.

У лютому 2005 р. призначений на посаду заступника командира 13-го армійського корпусу Західного оперативного командування. З червня 2007 по 2012 рр. — командувач військами Південного оперативного командування Сухопутних військ Збройних Сил України. У травні 2012-го року призначений на посаду командира 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.

Почесний громадянин м. Новоград-Волинського, депутат Житомирської обласної ради.

Війна на сході України 2014

ред.

Під час війни на сході України перебував на посаді командувача військ сектора «Д». 25 серпня 2014 року залишив бійців напризволяще та втік до Києва.[1][2]

Дипломатична робота

ред.

З 19 червня 2018 року — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Вірменія[3]. 19 липня 2019 року звільнений з посади[4].

Родина

ред.
  • Брат Литвин Володимир Михайлович — політик, колишній Голова Верховної Ради України.
  • Брат Литвин Микола Михайлович — генерал армії України, колишній голова Державної прикордонної служби України.
  • Дружина — Литвин Алла Петрівна.
  • Сини — Вадим та Костянтин і близнюки Богдан та Руслан (рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області).

Державні нагороди

ред.

Скандали

ред.

25 серпня 2012 року у Новоград-Волинському Петро Литвин вчинив напад на активістів, що поширювали листівки у рамках кампанії «Помста за розкол країни».[8][9][10][11][12]

Примітки

ред.
  1. Брат Литвина кинув напризволяще своїх солдатів та втік із сектора «Д», — Корбан [Архівовано 31 серпня 2014 у Wayback Machine.]. iPress. 28 08 2014
  2. Генерал Литвин покинув бійців. Я хочу, щоб цьому надали правову оцінку, — командир «Дніпра» [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.]. espreso.tv. 10.09.2014
  3. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 170/2018 Про призначення П.Литвина Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Вірменія. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 22 червня 2018.
  4. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 536/2019 Про звільнення П.Литвина з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Вірменія. Архів оригіналу за 19 липня 2019. Процитовано 19 липня 2019.
  5. Указ Президента України № 449/2013 від 24 серпня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 22 червня 2014.
  6. Указ Президента України № 291/2005 від 21 лютого 2005 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника Вітчизни». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 22 червня 2014.
  7. а б Фото [1] [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.] у статті Командувач Сухопутних військ ЗСУ Генадій Воробйов особисто приїхав у Житомир представляти Петра Литвина // Громадсько-політичний Інтернет-портал «Рупор Житомира», 16.05.2012 [Архівовано 14 грудня 2014 у Wayback Machine.]
  8. Активістів побили за листівки проти Литвина, а потім ще й у міліції [Архівовано 27 серпня 2012 у Wayback Machine.]. Українська правда. 25.08.2012
  9. Активістів на Житомирщині побив брат Литвина? [Архівовано 27 серпня 2012 у Wayback Machine.]. Українська правда. 25.08.2012
  10. Активістів, які агітували проти Литвина, побили [Архівовано 27 серпня 2012 у Wayback Machine.]. УНІАН. 25.08.2012
  11. Активісти «Відсічі» стверджують, що їх бив особисто брат Литвина (відео). ukranews.com. 26.08.2012
  12. Брат Литвина напав на активістів руху «Відсіч»[недоступне посилання з квітня 2019]. ТВі
Військові посади
Попередник:
Віктор Муженко
Командувач
8-го армійського корпусу

2012 — 2015
Розформовано
Попередник:
Іван Свида
Командувач
ОК «Південь»

2007 — 2012
Наступник:
Ігор Федоров