Литвинівка (Уманський район)

Литви́нівка — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області, у складі Жашківської громади. Розташоване за 3 км на південний захід від міста Жашків і за 2 км від автотраси Київ-Одеса. Населення — 753 чоловіка, дворів — 372 (на 2007 рік).

село Литвинівка
Литвинівка (Жашківський р-н). В'їзд у село.jpg
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Уманський район
Рада Жашківська міська рада
Код КОАТУУ 7120984001
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване перша половина 18 століття
Населення 753 (на 2007 рік)
Поштовий індекс 19209
Телефонний код +380 4747
Географічні дані
Географічні координати 49°13′35″ пн. ш. 30°03′09″ сх. д. / 49.22639° пн. ш. 30.05250° сх. д. / 49.22639; 30.05250Координати: 49°13′35″ пн. ш. 30°03′09″ сх. д. / 49.22639° пн. ш. 30.05250° сх. д. / 49.22639; 30.05250
Середня висота
над рівнем моря
230 м[1]
Відстань до
обласного центру
146 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
3 км
Найближча залізнична станція Жашків
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 19209, Черкаська обл., Уманський р-н, с.Литвинівка
Сільський голова Барабаш Юрій Володимирович
Карта
Литвинівка. Карта розташування: Україна
Литвинівка
Литвинівка
Литвинівка. Карта розташування: Черкаська область
Литвинівка
Литвинівка
Мапа

ГеографіяРедагувати

У селі бере початок річка Литвинка, права притока Торчу.

ІсторіяРедагувати

Село відоме з першої половини 18 століття. Зі слів старожилів першим тут поселився громадянин Литвин, від чого й назва — Литвинівка. Тривалий час тут було три хати, навколо яких простягався дубовий ліс.

У книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» краєзнавець Лаврентій Похилевич зазначив:

Литвиновка — село при вершинах ручая Сороки в Сорокотяге в Торч впадающего, в 3-х верстах от Жашкова. Жителей обоего пола 377, из коих 33 римско-католической шляхты и 4 еврея, земля 1603 десятины…..

Спочатку село належало пану Францішеку Анатолію Ледуховському, згодом пану Рожнатовському. Після скасування кріпосного права пан поділив землю між двома синами і зятем, які через деякий час землю розпродали.

До Жовтневого перевороту велика кількість землі належала заможним селянам. Ференц, Андрущенко, Верхолат, Пелих, Дозіцький, Слухай мали землі до 100 десятин кожен. У своїх господарствах вони мали наймитів, крім яких землю також обробляли бідні селяни.

Культурним центром села була православна церква (нині на цьому місці шкільний стадіон), якій належало 40 десятин землі, що обробляли селяни.

До перевороту письменними були лише Корній Тихоблаженко та Микита Кандалей. У 1915 році у село скеровано першого вчителя, який навчав дітей різного віку і з різним рівнем підготовки в одній кімнаті. Дітей навчали читати і писати, основною дисципліною був Закон Божий. Лише один виходець із села здобув освіту вчителя — Кандалей Микита Іванович.

У 1929 році під час примусової колективізації утворилося три колгоспи — імені Чубаря, «Пролетарі», імені Леніна, які в 1932 році об'єднано в колгосп «Більшовик», який функціонував на території села до 1974 року, відколи був приєднаний до колгоспу ім. Щорса, та відновив свою діяльність знову в 1988 році внаслідок поділу колгоспу імені Щорса. В 1936 році колгосп «Більшовик» мав три ферми (МТФ, свиноферму, вівцеферму), налічувалося 5 тракторів, 3 автомашини. За архівними даними першими жінками-трактористками були Матюк Килина, Строянівська Параска, Знаємська Олександра, Сергійчук Ганна Сафонівна, Сергійчук Ганна Макарівна, Ясінська Анастасія, Колійчук Анастасія та інші.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

182 мешканця села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 103 з них загинули, 72 нагороджені орденами й медалями, 29 осіб вивезено на каторжні роботи в Німеччину. На їх честь в 1959 році в селі встановлено обеліск Слави, а воїнам, що полягли у боях за відвоювання села — пам'ятник. Село відвойоване військами Першого Українського фронту під командуванням генерала Ватутіна 6 січня 1944 року.

У 1963 році село повністю електрифіковано. У 1968 році відкрито загальноосвітню школу. Дитячий садок на 50 місць введено в дію в 1966 році. В 1977 році збудовано магазин.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 042 чоловіка, тут розміщувалась центральна садиба колгоспу «Більшовик», за яким було закріплено 1 671,9 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1 580,7 га орної землі. Провідними галузями господарства були землеробство і тваринництво, допоміжними — бджільництво і садівництво. Працювали автотракторна майстерня, крупорушка, пилорама. Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 10 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла і садок, два магазини, побутова майстерня.

ГалереяРедагувати

ПерсоналіїїРедагувати

Уродженцем села є П. П. Білецький — мовознавець, доктор філологічних наук.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

Ресурси інтернетуРедагувати