Лисянська Ганна Григорівна
Лися́нська Га́нна Григо́рівна (1 листопада 1917, Миколаїв — пом. 2 грудня 1999, Арад, Ізраїль) — українська і російська актриса театру і кіно, єврейського походження.
| Ганна Григорівна Лисянська | ||||
|---|---|---|---|---|
| Інші імена | Нюся, Анна, Ганна Гіршівна | |||
| Народилася |
1 листопада 1917 м. Миколаїв | |||
| Померла |
2 грудня 1999 (82 роки) Арад, Ізраїль | |||
| Національність | єврейка | |||
| Громадянство |
 Україна СРСР Росія Ізраїль | |||
| Діяльність | актриса | |||
| Заклад | Київський національний академічний театр оперети, Миколаївський театр юного глядачаd, Київський академічний театр юного глядача на Липках, Александринський театр і Санкт-Петербурзький театр музичної комедіїd | |||
| Чоловік | Капітан першого рангу Григорій Ісаакович Вольперт[1] | |||
| Батьки |
Г. Я. Лисянський Софія Дишліс | |||
| IMDb | ID 0514298 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
БіографіяРедагувати
Ганна Лисянська народилася 1 листопада 1917 в Миколаєві в театральній сім'ї. Її батько Гірш Лисянський був керівником Миколаївського єврейського театру. Мама Софія Дишліс і рідна тітка Дора Лисянська були актрисами цього театру з 1913 року, а починали свою сценічну діяльність у 1912 в Херсоні в трупі І. Корика.
На початку 1920-х років родина Лисянських виступала в спектаклях робітничого клубу ім. Я. Свердлова, а маленька Нюся почала виходити на сцену Миколаївського театру юного глядача вже у шестирічному віці.
З 1932 до 1936 навчалась в театральній студії при Київському Театрі юного глядача. В 1935 працювала у Державному театрі музичної комедії УРСР (нині – Київський театр оперети).
В 1936 повернулась до Миколаєва, де працювала в Театрі юного глядача до 1938. Там вона грала в постановках за оповіданнямиШолом-Алейхема і до цих ролей вона згодом прийшла в останні роки життя.
Відомий миколаївський журналіст Борис Аров згадував: «Нюся Лисянська, вишукана красуня і примадонна. Її зісватав київський режисер Макаренко». В 1938 році Ганна була запрошена в трупу Київського ТЮГу, де грала Джульєтту в знаменитій трагедії Шекспіра, Юленьку в «Доходному місці» О. Островського, Олену в «Місяць у селі» І. Тургенєва та інші ролі.
У цьому театрі молоду актрису примітив сценарист Ігор Савченко. Завдяки йому, Ганна в 1941 дебютувала в кіно, зігравши головну роль Насті у фільмі Григорія Гричер-Черіковера «Роки молодії» (Київська кіностудія, Ашхабадська кіностудія).[2]
З 1949 - актриса Ленінградського Академічного театру драми ім. О. С. Пушкіна. Крім театру і кіно Ганна Лисянська працювала на радіо і телебаченні. Тут вона знялася в опереті І. Дунаєвського «Наречені» (рос. "Женихи"), де зіграла Горпину Саввишну. У цій роботі вона виявила свої навички актриси оперети. З 1967 Ганна Лисянська починає виступати на сцені Ленінградського театру музичної комедії[ru]. Спочатку вона поєднувала роботу в двох театрах, після чого зупинила свій вибір на останньому.
В останні роки своєї творчості Ганна Лисянська знову звернулась до теми єврейських персонажів. У театрі мініатюр «Експеримент» вона підготувала моновиставу «Одеське весілля» за Михайлом Жванецьким. У 1989 зіграла роль тітки у «Мистецтво жити в Одесі», через рік — роль мадам Вайнер в картині режисера О. Зельдовича «Занепад» за твором Ісаака Бабеля, а в 1991 році — роль матері великого єврейського сімейства у фільмі Дмитра Ханановича Астрахана «Изыди!».
В 1993 Ганна Лисянська важко захворіла, і за підтримки своєї близької подруги, актриси Ліліан Малкіної вона переїхала в Ізраїль до своїх родичів. Тут пройшли останні роки її життя.
Померла Ганна Григорівна 2 грудня 1999 в місті Арад. На пам'ятнику на її могилі є надписи російською і на івриті: «Актрисе театра и кино Анне Лисянской от поклонников».
ФільмографіяРедагувати
- 1942 — Літа молодії
- 1942 — Як гартувалась сталь
- 1942 — Відкриття сезону
- 1943 — Веселка
- 1944 — Дні і ночі
- 1944 — Людина № 217
- 1944 — Черевички (фільм-опера)
- 1942 — Це було в Донбасі
- 1946 — Старовинний водевіль
- 1947 — Сільська вчителька
- 1949 — Велика сила
- 1953 — Альоша Птіцин виробляє характер
- 1953 — Звана вечеря
- 1954 — Велика родина — бібліотекарка
- 1955 — Дванадцята ніч — Марія, камеристка Олівії
- 1955 — Овід — дружина Грассіні
- 1957 — Оповідання про Леніна — Марія Ульянова
- 1957 — Смерть Пазухіна
- 1958 — Матрос з «Комети»
- 1958 — Безодня
- 1963 — День щастя — дама
- 1964 — Весінні клопоти
- 1964 — Зайчик
- 1965 — Велика котяча казка (телеспектакль)
- 1953 — Ленін в Польщі — Надія Крупська
- 1967 — Заздість (телеспектакль)
- 1968 — Зикови (телеспектакль)
- 1969 — Іспит на чин
- 1970 — Чарівна сила мистецтва — Мордатенкова
- 1971 — Надбання республіки
- 1972 — Брат мій
- 1973 — Виконуючий обов'язки — архітектор «Сова»
- 1974 — Пам'ятай ім'я своє
- 1975 — Кохання з першого погляду
- 1977 — Народжена революцією
- 1977 — Ніс
- 1978 — Три непогожих дня — Жердєва
- 1979 — Троє в одному човні, як не рахувати собаки — власниця салону
- 1980 — Лялька-Руслан і його друг Санька — бабуся малюка
- 1982 — Десь плаче іволга
- 1983 — Висока проба
- 1984 — Мистецтво жити в Одесі
- 1989 — Транті-Ванті
- 1990 — Захід (фільм, 1990)
- 1991 — Вийди! (рос. Изыди!)
- 1993 — Швидкоплинні сади
ПриміткиРедагувати
- ↑ Леонид Менакер. Капитан и актриса // Калейдоскоп [Архівовано 30 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Ганна Григорівна Лисянська. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
ПосиланняРедагувати
- С. А. Кустовська До історії єврейського театру у Миколаєві / Історичні мідраші Північного Причорномор'я. — Миколаїв, 2013. — C.254—255 [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Могилы знаменитостей [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)