Лисянська Ганна Григорівна

українська російська акторка

Лися́нська Га́нна Григо́рівна (1 листопада 1917(19171101), Миколаїв — †2 грудня 1999, Арад, Ізраїль) — українська і російська актриса театру і кіно єврейського походження.

Ганна Григорівна Лисянська
Інші імена Нюся, Анна, Ганна Гіршівна
Народилася 1 листопада 1917(1917-11-01)
м. Миколаїв
Померла 2 грудня 1999(1999-12-02) (82 роки)
м. Арад, Ізраїль
Національність єврейка
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Flag of Israel.svg Ізраїль
Діяльність актриса
Заклад Київський національний академічний театр оперети, Миколаївський театр юного глядачаd, Київський академічний театр юного глядача на Липках, Александринський театр і Санкт-Петербурзький театр музичної комедіїd
Чоловік Капітан першого рангу Григорій Ісаакович Вольперт[1]
Батьки Г. Я. Лисянський
Софія Дишліс
IMDb ID 0514298
Нагороди та премії

БіографіяРедагувати

Ганна Лисянська народилася 1 листопада 1917 в Миколаєві в театральній сім'ї. Її батько Гірш Лисянський був керівником Миколаївського єврейського театру. Мама Софія Дишліс і рідна тітка Дора Лисянська були актрисами цього театру з 1913 року, а починали свою сценічну діяльність у 1912 в Херсоні в трупі І. Корика.

На початку 1920-х років родина Лисянських виступала в спектаклях робітничого клубу ім. Я. Свердлова, а маленька Нюся почала виходити на сцену Миколаївського театру юного глядача вже у шестирічному віці.

З 1932 до 1936 навчалась в театральній студії при Київському Театрі юного глядача. В 1935 працювала у Державному театрі музичної комедії УРСР (нині – Київський театр оперети).

В 1936 повернулась до Миколаєва, де працювала в Театрі юного глядача до 1938. Там вона грала в постановках за оповіданнямиШолом-Алейхема і до цих ролей вона згодом прийшла в останні роки життя.

Відомий миколаївський журналіст Борис Аров згадував: «Нюся Лисянська, вишукана красуня і примадонна. Її зісватав київський режисер Макаренко». В 1938 році Ганна була запрошена в трупу Київського ТЮГу, де грала Джульєтту в знаменитій трагедії Шекспіра, Юленьку в «Доходному місці» О. Островського, Олену в «Місяць у селі» І. Тургенєва та інші ролі.

У цьому театрі молоду актрису примітив сценарист Ігор Савченко. Завдяки йому, Ганна в 1941 дебютувала в кіно, зігравши головну роль Насті у фільмі Григорія Гричер-Черіковера «Роки молодії» (Київська кіностудія, Ашхабадська кіностудія).[2]

З 1949 - актриса Ленінградського Академічного театру драми ім. О. С. Пушкіна. Крім театру і кіно Ганна Лисянська працювала на радіо і телебаченні. Тут вона знялася в опереті І. Дунаєвського «Наречені» (рос. "Женихи"), де зіграла Горпину Саввишну. У цій роботі вона виявила свої навички актриси оперети. З 1967 Ганна Лисянська починає виступати на сцені Ленінградського театру музичної комедії[ru]. Спочатку вона поєднувала роботу в двох театрах, після чого зупинила свій вибір на останньому.

В останні роки своєї творчості Ганна Лисянська знову звернулась до теми єврейських персонажів. У театрі мініатюр «Експеримент» вона підготувала моновиставу «Одеське весілля» за Михайлом Жванецьким. У 1989 зіграла роль тітки у «Мистецтво жити в Одесі», через рік — роль мадам Вайнер в картині режисера О. Зельдовича «Занепад» за твором Ісаака Бабеля, а в 1991 році — роль матері великого єврейського сімейства у фільмі Дмитра Ханановича Астрахана «Изыди!».

В 1993 Ганна Лисянська важко захворіла, і за підтримки своєї близької подруги, актриси Ліліан Малкіної вона переїхала в Ізраїль до своїх родичів. Тут пройшли останні роки її життя.

Померла Ганна Григорівна 2 грудня 1999 в місті Арад. На пам'ятнику на її могилі є надписи російською і на івриті: «Актрисе театра и кино Анне Лисянской от поклонников».

ФільмографіяРедагувати

  • 1942 — Роки молодії
  • 1942 — Як гартувалась сталь
  • 1942 — Відкриття сезону
  • 1943 — Веселка
  • 1944 — Дні і ночі
  • 1944 — Людина № 217
  • 1944 — Черевички (фільм-опера)
  • 1942 — Це було в Донбасі
  • 1946 — Старовинний водевіль
  • 1947 — Сільська вчителька
  • 1949 — Велика сила
  • 1953 — Альоша Птіцин виробляє характер
  • 1953 — Звана вечеря
  • 1954 — Велика родина — бібліотекарка
  • 1955 — Дванадцята ніч — Марія, камеристка Олівії
  • 1955 — Овід — дружина Грассіні
  • 1957 — Оповідання про Леніна — Марія Ульянова
  • 1957 — Смерть Пазухіна
  • 1958 — Матрос з «Комети»
  • 1958 — Безодня
  • 1963 — День щастя — дама
  • 1964 — Весінні клопоти
  • 1964 — Зайчик
  • 1965 — Велика котяча казка (телеспектакль)
  • 1953 — Ленін у Польщі — Надія Крупська
  • 1967 — Заздість (телеспектакль)
  • 1968 — Зикови (телеспектакль)
  • 1969 — Іспит на чин
  • 1970 — Чарівна сила мистецтва — Мордатенкова
  • 1971 — Надбання республіки
  • 1972 — Брат мій
  • 1973 — Виконувач обов'язків — архітектор «Сова»
  • 1974 — Пам'ятай ім'я своє
  • 1977 — Народжена революцією
  • 1977 — Ніс
  • 1977 — Кохання з першого погляду
  • 1978 — Три непогожих дня
  • 1979 — Троє у човні (як не рахувати собаки) — власниця салону
  • 1980 — Лялька-Руслан і його друг Санька — бабуся малюка
  • 1982 — Десь плаче іволга
  • 1983 — Висока проба
  • 1984 — Мистецтво жити в Одесі
  • 1989 — Транті-Ванті
  • 1990 — Захід (фільм, 1990)
  • 1991 — Вийди! (рос. Изыди!)
  • 1993 — Швидкоплинні сади

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати