Відкрити головне меню

Лист Зинов'єва — суперечливий документ, який був опублікований в англійській пресі у 1924 і привів до падіння першого уряду лейбористів у Британії.

Зміст

Історія листаРедагувати

 
Лейбористський прем'єр Рамсей Макдональд

25 жовтня 1924, за 4 дні до парламентських виборів у Великій Британії, в газеті Daily Mail був опублікований «Лист Зинов'єва», нібито написаний головою Комінтерну Григорієм Зінов'євим і адресований ЦК Компартії Великої Британії. Лист, датований 15 вересня 1924, містив заклик сприяти зміцненню відносин з урядом більшовиків і активізувати підривну роботу в армії і на флоті, готувати власні кадри для майбутньої громадянської війни, проголошував курс на збройну боротьбу з буржуазією. У листі пропонувалося створювати осередки «у всіх військових частинах, а також на фабриках, що виготовляють озброєння».

Лист викликав гучний скандал. Мова тоді йшла про надання більшовицькій Росії великого кредиту. Того ж дня, як лист з'явився в ЗМІ, британський МЗС направило спеціальну ноту повноважному представнику СРСР у Великій Британії Раковському, в якій «лист Зинов'єва» трактувався як «інструкції для британських підданих для насильницького повалення існуючого ладу в цій країні і розкладання збройних сил Його Величності». У відповіді Раковського на ноту, що надійшла вже наступного дня, заперечувалася справжність «листа Зинов'єва» і приводився ряд серйозних доказів того, що зміст документа складається з низки нісенітниць, які мають за мету поставити британське громадську думку проти СРСР. Протягом жовтня—грудня 1924 справжність листа, обставини опублікування, політичні наслідки у внутрішньополітичній боротьбі Великої Британії не раз дебатувалися в парламенті Великої Британії. Сам «автор» листа — Зінов'єв — дав інтерв'ю представникам ЗМІ, у якому публікацію «листа» розглядав як провокацію напередодні виборів вождів ліберально-консервативного блоку Великої Британії, і обіцяв звернутися від імені Комінтерну в Генеральну рада англійських профспілок з проханням призначити комісію для перевірки справжності листа.

17 листопада 1924 Політбюро ВКП (б) ухвалило рішення наполягати на вимозі третейського суду, а 18 грудня того ж року доручило підготувати ноту англійському урядові про те, що особі, котра доставила «листа Зинов'єва», гарантується безпека і безкарність у разі, якщо вона легалізує себе. Паралельно від імені Виконкому Комінтерну англійським профспілкам було направлено пропозицію розслідувати питання про автентичність документа. Бажаючи зняти з себе підозри, радянські керівники дозволили іноземцям заглянути в свої секретні архіви.

У листопаді 1924 року в Москві делегація британських профспілок вивчила протоколи засідань Виконкому Комінтерну і не знайшла слідів анти-англійської діяльності. У травні 1925 року Генеральна рада британських профспілок зробила спеціальну заяву, в якій констатувалося, що делегація профспілок у Москві повністю розслідувала питання про автентичність листа і вважає його фальсифікацією.

Проте міністр закордонних справ Великої Британії Остін Чемберлен у своїй ноті Раковському продовжував наполягати на автентичності листа Зинов'єва. У середині грудня ситуація з листом знову загострилася у зв'язку із загостренням політичної боротьби в самому британському парламенті. 15 грудня 1924 зі спеціальною промовою з цього питання знову виступив Чемберлен, на думку якого колишній уряд до виходу у відставку провело розслідування, і до самого останнього моменту ця комісія не могла прийти до висновку — чи це справжній лист чи ні. Нове розслідування, за заявою Чемберлена, дозволило встановити весь пройдений шлях листом, від початку до кінця, і переконало членів підкомітету в його автентичності. У ході подальшого обговорення питання Чемберлен твердо дотримувався заявленої позиції.

2 січня 1925 уряд СРСР заявив про закінчення листування між урядами з даного питання.

Таким чином, епопея з листом закінчилася, як і починалася, відповідальними політичними деклараціями. Дослідники вважають, що в тому вигляді, в якому лист був опублікований і докладено до офіційної ноти МЗС Великої Британії, його в природі дійсно не існувало. В результаті публікації цього листа лейбористи програли вибори, і перший у британській історії лейбористський уряд Рамсея Макдональда змушений був піти у відставку. Англо-радянські стосунки були на багато років зіпсовані. Не була ратифікована англо-радянська торгова угоду, Радянській Росії не вдалося отримати кредити на відновлення економіки.

Подальші розслідуванняРедагувати

 
Робін Кук

Протягом багатьох десятиліть лейбористи не раз намагалися з'ясувати походження листа, не сумніваючись, що це справа рук консервативної партії і спецслужб.

Наприкінці XX століття за розпорядженням міністра закордонних справ Англії Робіна Кука були відкриті деякі архіви, в результаті чого з'ясувалося, що лист був переданий ризькій резидентурі російським емігрантом з Берліна, який заробляв на створенні подібних фальшивок гроші. Після вивчення розсекречених архівів спецслужб Сполученого Королівства, а також архівів в Москві, провідний історик британського МЗС Джилл Беннетт прийшла до висновку, що лист, через яке в 1924 впав лейбористський уряд Макдональда й загострилися відносини між Великою Британією і Росією, був фальшивкою.[1]

ВиноскиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Національний архів Британії зробив доступним повний текст листа Зінов'єва
  • Gill Bennett, «'A Most Extraordinary and Mysterious Business': The Zinoviev Letter of 1924.» Historians, LRD History Note No. 14. London: Foreign and Commonwealth Office, January 1999. Part 1 (pdf)[недоступне посилання з квітень 2019], Part 2 (pdf)[недоступне посилання з квітень 2019], Part 3 (pdf)[недоступне посилання з квітень 2019], Part 4 (pdf), Photos (pdf)[недоступне посилання з квітень 2019].