Лисенчук Володимир Васильович

Лисенчук Володимир Васильович;
	Прапорщик
Загальна інформація
Народження	10 червня 1984; Лісний Хлібичин, Івано-Франківська область
Смерть	29 травня 2014 (29 років); Слов'янськ, Донецька область; (загинув у збитому терористами вертольоті)
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2005—2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	спеціальна міліція
Формування	«Беркут»; Спецрота міліції УМВС в Івано-Франківській області
Війни / битви	Війна на сході України Визволення Слов'янська;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» І ступеня
	Орден «За мужність» І ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисенчук.

Володи́мир Васи́льович Лисенчу́к (нар. 10 червня 1984, с. Лісний Хлібичин, Коломийський район, Івано-Франківська область, Українська РСР — пом. 29 травня 2014, м. Слов'янськ, Донецька область, Україна) — український правоохоронець, спецпризначенець, прапорщик міліції.

Життєпис ред.

Володимир Лисенчук народився в селі Лісний Хлібичин на Коломийщині. У квітні 2002 року з відзнакою закінчив Коломийське вище професійне училище № 17 за спеціальністю слюсар-ремонтник, електрозварювальник ручного зварювання. Захоплювався полюванням. З листопада 2002 по квітень 2004-го проходив строкову військову службу на посадах курсанта, інструктора, командира відділення Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України, в/ч 2418, м. Великі Мости.

З листопада 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах міліціонера та інспектора патрульної служби — кінолога Коломийського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області, з листопада 2008 обіймав посади міліціонера-снайпера та міліціонера окремої роти міліції особливого призначення «Беркут» УМВС України в Івано-Франківській області.

З березня 2014 року, після розформування «Беркута», — міліціонер спеціальної роти міліції УМВС України в Івано-Франківській області. З квітня брав участь в антитерористичній операції на сході України. Спочатку охороняв громадський порядок в Ізюмі, а потім вирушив під Слов'янськ.

29 травня 2014 року Володимир Лисенчук разом з іншими бійцями івано-франківської спецроти міліції мав повертатись із зони проведення АТО на відпочинок. Близько 12:30, гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») Національної гвардії України, на борту якого перебували прикарпатські правоохоронці, після злету з майданчику на горі Карачун, був обстріляний із лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК. Під час падіння вибухнули паливні баки. Внаслідок події загинуло 12 чоловік: шість військовослужбовців Національної гвардії, серед яких двоє членів екіпажу і генерал-майор Сергій Кульчицький, та шість представників спецпідрозділу МВС України з Прикарпаття: старші лейтенанти міліції Петро Безпалько і Василь Семанюк, старший прапорщик Володимир Шарабуряк, прапорщик Володимир Лисенчук, старший сержант Віктор Яков'як і старшина Петро Остап'юк. Вижив лише штурман екіпажу Олександр Макеєнко, який впав на дерева до падіння вертольота^[1]^[2]^[3]^[4].

1 червня в Івано-Франківську прощались із загиблими правоохоронцями, на громадянську панахиду прийшли кілька тисяч іванофранквців, весь особовий склад прикарпатської міліції, керівництво міста та області^[5]. 2 червня Володимира Лисенчука поховали на кладовищі рідного села^[6].

Залишились батьки, старший брат Віктор, вдома в Івано-Франківську — дружина Світлана та двоє дітей — донька Діана 2008 р. н. й син Віталій 2013 р. н.

Нагороди ред.

20 червня 2014 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, нагороджений орденом «За мужність» I ступеня (посмертно)^[7].

Вшанування пам'яті ред.

14 листопада 2014 року на Донеччині поблизу Слов'янська було урочисто відкрито і освячено перший меморіал жертвам «неоголошеної війни» на сході Україні — пам'ятний хрест, встановлений неподалік від місця, де впав збитий терористами вертоліт Мі-8МТ.^[8]
26 травня 2015 року в Коломийському професійному ліцеї сфери послуг відбулося відкриття меморіальної дошки на честь Володимира Лисенчука^[9].

Примітки ред.

↑ Офіційне повідомлення: терористи підбили гелікоптер МІ-8 Національної гвардії України (інформація уточнюється). 29 травня 2014. Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 23 липня 2017.
↑ Під Слов'янськом терористи збили вертоліт: загинули 10 військових з генералом Кульчицьким [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] // УНІАН. — 2014. — 29 травня.
↑ Терористи збили під Слов'янськом український вертоліт — загинули 14 військових на чолі з генералом [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Щоденний Львів. — 2014. — 29 травня.
↑ Національна гвардія підтвердила загибель у збитому терористами вертольоті 12 силовиків [Архівовано 9 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Щоденний Львів. — 2014. — 29 травня.
↑ Івано-Франківськ прощається із загиблими в Слов'янську військовими // Фіртка. — 2014. — 1 червня.
↑ На Коломийщині попрощалися з загиблим Володимиром Лисенчуком // «Галицький кореспондент», 3 червня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 23 липня 2017.
↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Під Слов'янськом встановили пам'ятного хреста на місці загибелі екіпажу МІ-8 з генералом Кульчицьким // 5 канал. — 2014. — 15 листопада.
↑ Пам'ять про загиблого в АТО прикарпатського міліціонера увіковічнили меморіальною дошкою // Інтернет-видання «Паралелі», 27 травня 2015. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 23 липня 2017.

Джерела ред.

Лисенчук Володимир Васильович [Архівовано 10 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Лисенчук Володимир Васильович [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] // Небесна Гвардія.
Федоляк І. Вони загинули за нас. «Вони захищали Україну, свої сім'ї і дбали про майбутнє» [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Газета «День». — 2014. — 17 червня.
Коваленко С. Прикарпаття оплакує своїх синів [Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Іменем закону. — 2014. — 5 червня.
Ділик С. Заплаче мати не одна, заплаче Україна… [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Іменем Закону. — 2014. — 5 червня.
Коваленко С. Про «беркутів», які не зрадили… [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Цензор.нет. — 2016. — 18 вересня. (рос.)
В обіймах війни: Змагання зі смертю [Архівовано 24 листопада 2018 у Wayback Machine.] // «Фіртка». — 2018. — 21 листопада.

[1] Офіційне повідомлення: терористи підбили гелікоптер МІ-8 Національної гвардії України (інформація уточнюється). 29 травня 2014. Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 23 липня 2017.

[2] Під Слов'янськом терористи збили вертоліт: загинули 10 військових з генералом Кульчицьким [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] // УНІАН. — 2014. — 29 травня.

[3] Терористи збили під Слов'янськом український вертоліт — загинули 14 військових на чолі з генералом [Архівовано 8 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Щоденний Львів. — 2014. — 29 травня.

[4] Національна гвардія підтвердила загибель у збитому терористами вертольоті 12 силовиків [Архівовано 9 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Щоденний Львів. — 2014. — 29 травня.

[5] Івано-Франківськ прощається із загиблими в Слов'янську військовими // Фіртка. — 2014. — 1 червня.

[6] На Коломийщині попрощалися з загиблим Володимиром Лисенчуком // «Галицький кореспондент», 3 червня 2014. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 23 липня 2017.

[7] Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

[8] Під Слов'янськом встановили пам'ятного хреста на місці загибелі екіпажу МІ-8 з генералом Кульчицьким // 5 канал. — 2014. — 15 листопада.

[9] Пам'ять про загиблого в АТО прикарпатського міліціонера увіковічнили меморіальною дошкою // Інтернет-видання «Паралелі», 27 травня 2015. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 23 липня 2017.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]