Лисенко Елеонора Василівна
Елеонора Василівна Ли́сенко (нар. 24 вересня 1953, Трускавець) — український скульптор; член Спілки художників України з 1994 року[1]. Дружина скульптора Григорія Лисенка[2].
| Лисенко Елеонора Василівна | |
|---|---|
| Народилася | 24 вересня 1953 (71 рік)  Трускавець, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | скульпторка |
| Alma mater | Київський державний художній інститут (1991) |
| Вчителі | Фуженко Анатолій Семенович |
| Членство | Спілка художників України |
| У шлюбі з | Лисенко Григорій Альбертович |
Життєпис
ред.Народилася 24 вересня 1953 року в місті Трускавці (нині Львівська область, Україна). 1991 року закінчила Київський державний художній інститут. Була ученицею Анатолія Фуженка[1].
Мешкала Києві в будику на вулиці Донецькій, № 57, квартира № 30[3]. Протягом 2000—2007 років обіймала посаду секретаря Ялтинської організації Національної спілки художників України[2]. Мешкала у Кореїзі в будинку на провулку Південному, № 2[4].
Творчість
ред.Працює у галузях станкової і монументальної скульптури. Використовує гіпс, майоліку, мармур, дерево, бронзу[2]. У співавторстві з чоловіком створила:
- керамічні рельєфи на фасаді Палацу культури «Арма» у Києві (1991);
- фонтани «Флора» у пансіонаті «Златоуст» в Алупці (1995), «Вільний вітер» (1998), «Леда і Лебідь» у санаторії «Місхор» в Кореїзі (1999), «Джерело» в Ялті (2004);
- декоративні скульптури в санаторії «Місхорі»: «Материнство» (1996), «Розп'яття» (2000);
- пам'ятник адміралу Михайлу Лазарєву в Севастополі (26 жовтня 1996);
- меморіальні дошки — Г. Рахліну в Києві (1998), Павлу Нахімову в Севастополі (1999);
- галерею пам'ятників на «Алеї гумору» в Ялті «Портфель Жванецького», «Мікрофон Кобзона», «Трубка Ширвіндта», «Жилетка Арканова» (2004—2014);
- маски «М. Вашуков», «Н. Крутова-Шестак», «М. Бандурін» (усі — 2010);
- скульптуру для фонтану «Нереїда» (2014).
Бере участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1983 року. Персональні виставки разом з чоловіком провела у Києві у 1983, 1985—1987, 1989—1990 роках, Варшаві у 1987 році, Відні у 1988 році, Ялті у 1991, 1998—1999, 2009, 2013—2015 роках[2].
Окремі роботи скульпторки зберігаються у Севастопольському художньому музеї, Лівадійському палаці-музеї, Ялтинському історико-літературному музеї, Алупкинському палацово-парковому музеї-заповіднику, Центральному архіві-музеї літератури і мистецтва України у Києві, Варшавському археологічному музеї[2].
Примітки
ред.- ↑ а б Лысенко Элеонора Васильевна / Крымская художественная галереяю
- ↑ а б в г д Енциклопедія сучасної України, 2016.
- ↑ Лисенко Елеонора Василівна / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 85.
- ↑ Лисенко Елеонора Василівна / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 504.
Література
ред.- С. П. Джус. Лисенки // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.