Відкрити головне меню

Лизогуб Дмитро Андрійович
Lizogub D A.jpg
Народився 10 серпня 1849(1849-08-10)
Седнів, Чернігівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 22 серпня 1879(1879-08-22) (30 років)
Одеса
·повішення
Поховання Карантинне кладовище, Одеса
Підданство Росія Росія
Національність українець
Діяльність революціонер
Відомий завдяки терорист
Alma mater Коледж Монпельє
Партія народники
Рід Лизогуби
Батько Лизогуб Андрій Іванович
Родичі Лизогуб Федір Андрійович (брат)
Герб

Фамільний герб Лизогубів

Дмитро́ Андрі́йович Лизогу́б (29 липня (10 серпня) 1849 — 10(22) серпня 1879) — революціонер-народник, один з організаторів політичного тероризму в Російській імперії.

БіографіяРедагувати

Дмитро Андрійович Лизогуб народився на Чернігівщині в родині багатих землевласників, які належали до роду Лизогубів. Старший брат Федора Лизогуба. Їхній батько Андрій Іванович Лизогуб був добрим знайомим Тараса Шевченка. Поет двічі — 1846 і 1847 року (ще до народження Дмитра та Федора) — гостював у маєтку Лизогубів, створив рисунки та портрети Лизогуба-старшого.

У 1865—1868 роках Дмитро навчався у Франції в коледжі Монпельє. Повернувшись на батьківщину, склав іспити за курс гімназії в Катеринославі (нині Дніпро) і вступив до Петербурзького університету. 1874 року покинув навчання і включився в революційну боротьбу.

У Києві Лизогуб увійшов до гуртка Льва Дейча та Івана Фесенка. Восени 1876 року став одним з організаторів таємного товариства «Земля і воля». Наприкінці 1877 приїхав до Києва і вступив до терористичної організації Валер'яна Осинського (від 1878 року — «Виконавчий комітет соціально-революційної партії»).

Лизогуб особисто не брав участі в акціях зі смертельним результатом. Вважався «фінансистом тероризму в Росії». Гроші для здійснення терактів тримав за кордоном і видавав їх через управителя своїх родових маєтків В. Дрига.

Лизогуба заарештували у вересні 1878 року в Одесі. За зізнанням В. Дрига, Лизогуб витратив на фінансування терактів до 185—250 тисяч рублів. Від 6 серпня до 19 вересня 1879 року проходило засідання Одеського військово-окружного суду («Процес 28-ми»). Суд визнав Лизогуба та його товаришів Сергія Чубарова, Йосипа Давиденка та миколаївських терористів групи Соломона Віттенберга у підготовці замаху на царя і засудив їх та Івана Логовенка до смерті.

Лизогуб відмовився від прохання про помилування і разом з Йосипом Давиденком і Сергієм Чубаровим був повішений біля Одеси на Скаковому полі (Валер'яна Осинського стратили дещо раніше — в травні цього ж року в Києві). Після страти був похований на Карантинному кладовищі міста Одеси (територія сучасного парку Шевченка).

Особистістю Лизогуба зацікавилися тогочасні російські письменники. Лев Толстой написав про нього оповідання «Боже та людське» (рос. «Божеское и человеческое»).

ЛітератураРедагувати