Летюча миша (фільм, 1979)

фільм Яна Фріда, 1979

«Летюча миша» (рос. «Летучая мышь») — радянський двосерійний музичний художній телефільм, поставлений на Кіностудії «Ленфільм» в 1979 році режисером Яном Фрідом за однойменною опереттою Йоганна Штрауса. Телевізійна прем'єра фільму відбулася 4 березня 1979 року.

Летюча мишаPicto infobox cinema.png
рос. Летучая мышь
Летюча миша 1979.jpg
Вид телефільм
Жанр мюзикл
оперетта
Режисер Ян Фрід
Сценарист Ян Фрід
На основі Летюча миша (оперета)
У головних
ролях
Юрій Соломін
Людмила Максакова
Віталій Соломін
Лариса Удовиченко
Олег Відов
Ігор Дмитрієв
Оператор Анатолій Назаров
Композитор Йоганн Штраус
Художник Семен Малкін
Кінокомпанія Ленфільм
Тривалість 141 хв
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1979
IMDb ID 0079464

СюжетРедагувати

Віденський банкір Генріх Айзенштайн за вчинене браконьєрство має сісти до в'язниці. Але, розповідаючи дружині Розалінді про цю подію, він забріхується, так як до будиночка лісника відправився з якоюсь Еммою, дружиною свого знайомого Шульца. Директор місцевого театру Фальк, що невчасно з'явився, мимоволі потрапивши в цю делікатну ситуацію, змушений рятувати свого легковажного приятеля. Сяк-так виплутавшись, він умовляє Генріха провести цей вечір на балу, який дає відомий меценат князь Орловський, що приїхав з Росії. Заради розваги Генріх готовий почекати з в'язницею і, що набагато складніше, збрехати дружині. Але він не підозрює, що підступний Фальк, в помсту, вирішив розіграти його за допомогою його ж власної покоївки Аделі, яка за планом Фалька теж повинна приїхати на бал в ефектному костюмі «Летючої Миші» і спокусити свого господаря. Адель погоджується на цю авантюру, тому що мріє стати акторкою і успіх розіграшу стане доказом її акторських здібностей.

Генріх збирається нібито до в'язниці, а насправді — танцювати і розважатися. Розалінда, випадково почувши розмову Фалька і Аделі, дізнається, де чоловік збирається провести ніч. Адель намагається відпроситися у Розалінди нібито на могилу бабусі, але, викрита у брехні, зізнається господині в усьому. В голові Розалінди народжується хитромудрий план, як провчити недолугого чоловіка і його легковажного друга. Для цього вона вирішує з'явитися на балу в наряді «Летючої Миші» сама, а Адель відправити туди під виглядом якоїсь баронеси.

Після від'їзду приятелів до будиноку Айзенштайна приходить таємний шанувальник Розалінди студент Альфред. Розалінда спершу не хоче впускати його, але так як за Генріхом скоро має приїхати карета з в'язниці, все ж приймає свого невдалого залицяльника, підпоює його і відправляє до в'язниці замість чоловіка.

А Генріх і Фальк тим часом щосили веселяться. У самий розпал веселощів на балу з'являються «баронеса» і «Летюча миша». Як і належить за законом жанру, чоловік не впізнає свою дружину під маскою і починає доглядати за нею з усім запалом пристрасті. Втративши голову, в знак вірності він дарує їй годинник, раніше подарований йому самою ж Розаліндою. А «баронеса» тим часом успішно зачаровує багатьох шанувальників, готових відразу зробити їй пропозицію руки і серця.

Вранці, після балу, Генріх їде до в'язниці, щоб відсидіти термін, але з подивом дізнається, що там сидить вже один «Айзенштайн». Підозрюючи дружину в невірності, Генріх під виглядом адвоката має намір з'ясувати подробиці, викрити зрадницю і покарати, але, викритий сам необачно подарованим годинником, просить у дружини пробачення і, звичайно ж, отримує його. В результаті легковажні приятелі осоромлені і прощені, студент отримує заслужену свободу, а талановита покоївка — місце акторки в театрі Фалька.

У роляхРедагувати

Знімальна групаРедагувати

ПосиланняРедагувати