Леринське абатство, або Лерінське абатство (фр. Abbaye de Lérins) — католицький монастир на острові Сент-Онора (Леринські острови) біля узбережжя Канн. Один з найдавніших монастирів Галлії. Заснований близько 410 року. В даний час належить католицькому ордену цистерціанців.

Леринське абатство
фр. Abbaye de Lérins
43°30′23″ пд. ш. 7°02′49″ зх. д. / 43.50639° пд. ш. 7.04694° зх. д. / -43.50639; -7.04694
Країна Франція
Розташування острів Сент-Онора
Конфесія Католицизм
Єпископство Єпархія Фрежюс-Тулону
Орден Цистерціанці
Тип цистерціанський монастирd
Засновник Гонорат Арелатський
Дата заснування 410-ті роки
Сайт http://www.abbayedelerins.com/

Леринське абатство. Карта розташування: Франція
Леринське абатство
Леринське абатство
Леринське абатство (Франція)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Як розташований в міському районі має постійне поромне сполучення з Каннами. Дістатися на острів можна зі старого порту, розташованого на початку набережної Круазет.

Історія монастиря ред.

Заснований в 410-ті роки святим Гоноратом. Вже за його життя «споруджується храм Церкви Божої, що задовольняє потреби зібраної братії; влаштовуються келії, придатні для проживання ченців»[1]. До VIII століття монастир став одним з найвпливовіших в Європі, в ньому проживало більше 500 ченців. Леринські монахи відрізнялися аскетизмом і високою соціальною активністю, багато хто з них ставали єпископами або засновували нові монастирі[2]. Леринському монастирю належали великі земельні наділи, в тому числі рибальське село Канни.

 
Одна з веж, що вціліли

В кінці XI століття поруч з монастирем був зведений п'ятиповерховий форт для захисту острова від нападу з моря. У ньому розташовувалися трапезна, бібліотека і капела. На острові, навколо монастиря, розташовані 7 каплиць, побудованих в XI–XVII століттях (одна з них — архангела Михайла зруйнована вщент).

Основна монастирська будівля була зведена в XI столітті, але після закриття монастиря в 1789 році вона було зруйновано. Після закриття монастиря мощі святого Гонората, що зберігалися в ньому з 1391 року, були перенесені в кафедральний собор Грасса, де зберігаються по теперішній час. В середині XIX століття на острові відродилося чернече життя завдяки ордену цистерціанців. У 1859 році вони приступили до відновлення монастиря. Нова будівля була зведена в романському стилі, від оригінальних будівель були збережені тільки вежі і внутрішній двір.

Для відвідування туристам доступні тільки монастирська церква, клуатр і невеликий музей з середньовічними рукописами. Велика частина східної половини острова повністю закрита для відвідувачів і носить назву «зона тиші». На острові ченці вирощують виноград, апельсини, лаванду, займаються виноробством.

 
Загальний вигляд монастиря

Відомі жителі монастиря ред.

 
Святий Гонорат Арелатський, засновник Леринського монастиря
Вже всі країни наперебій направляли туди шукаючих Бога. Всякий, хто бажав Христа, спрямовувався до Гонората, і рівним образом всякий, хто шукав Гонората, знаходив Христа. Бо там він був весь повний сил і влаштував серце своє, немов високу твердиню і найсвітліший храм. Бо там мешкали цнотливість, тобто святість, віра, мудрість і чеснота; там блищали праведність і істина. Отже, він широкими жестами і з розкритими обіймами закликав усіх у своє оточення, тобто в любов Христову; і всі, один за іншим, звідусіль стікалися до нього. І нині яка країна, який народ не мають в його монастирі своїх співгромадян?

— Слово святого Іларія про життя святого Гонората, єпископа Арелатського

Примітки ред.

  1. Слово святого Илария о жизни святого Гонората, епископа Арелатского. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 22 вересня 2020. 
  2. Дворкин А. Л. Очерки по истории Вселенской Православной Церкви [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]

Література ред.

  • Глава II. Слово святого Илария о жизни святого Гонората, епископа Арелатского (перевод с латыни, примечания: Д. Зайцев) //  / Под ред. А. Р. Фокина. — М. : Центр библейско-патрологических исследований Отдела по делам молодежи Руської Православной Церкви, 2004. — С. 59—91. — 1000 прим. — ISBN 5-9622-0019-5.
  • St. Honorat Island. Guide of visits on the island. 2008.
  • Les Pères de la Gaule chrétienne / Textes choisis et présentés par Sœur Agnès Egron. — Paris : Les Éditions du Cerf, 1996. — С. 155—228. — ISBN 2-204-05457-7.