Леопольд Кожелух

Леопольд Кожелух (правильніше було б Кожелуг, чеськ. Leopold Koželuh, ім'я при народженні Ян Антонін, чеськ. Jan Antonín; 26 червня 1747, Вельварі7 травня 1818) — чеський композитор. Двоюрідний брат і учень Яна Антоніна Кожелуха, якого з ним нерідко плутають, хоча, щоб уникнути такої плутанини молодший Кожелух в 1774 році офіційно прийняв нове ім'я Леопольд. Надалі також навчався грі на клавірі у Франтішека Душека.

Леопольд Кожелух
Kozeluh349.jpg
Основна інформація
Дата народження 26 червня 1747(1747-06-26)[1][2][…]
Місце народження Velvaryd, Округ Кладно[4]
Дата смерті 7 травня 1818(1818-05-07)[1][2][…] (70 років)
Місце смерті Відень, Німецький союз[5]
Громадянство Австрія
Професії композитор, музичний педагог, піаніст
Вчителі František Xaver Dušekd
Відомі учні Ignaz von Seyfriedd
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Леопольд Кожелух з 1778 року працював у Відні, спочатку як автор балетів. Був також домашнім вчителем музики ерцгерцогині Єлизавети (доньки Марії Терезії). Після відставки Моцарта з поста придворного композитора архієпископа Зальцбурга був запрошений йому на зміну, однак відмовився, приватно натякнувши, що там, де не змогли утримати такого музиканта, як його попередник, і йому немає сенсу розраховувати на шанобливе ставлення[6]. Втім, Кожелухові все-таки судилося стати наступником Моцарта: в 1792 році він змінив його на посаді придворного композитора в Празі, отримавши при цьому звання камеркапельмейстера, яке було відсутнє у Моцарта, та вдвічі більшу платню.

Твори Кожелуха — опера «Густав Ваза» (1792)[7], ораторія «Мойсей в Єгипті», 30 симфоній, численні концерти (тільки клавірних 22, не беручи до уваги екзотичного Концерту для фортепіано в чотири руки з оркестром), камерна музика — користувалися великим успіхом на межі XVIII-XIX ст.

Донька Кожелуха — піаністка і композиторка Катарина Чіббіні.

Цікаві фактиРедагувати

Добре відомо, що Людвіг ван Бетховен називав Кожелуха «жалюгідним» (лат. miserabilis)[6]. Менш відомий контекст цього висловлювання: в листі шотландському музичному видавцеві Джорджу Томпсону Бетховен вимагає, щоб гонорар за публікацію його пісень перевершував гонорар Кожелуха, оскільки він вважає, що значно перевершує в цьому жанрі нікчемного Кожелуха[8].

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б International Music Score Library Project — 2006.
  4. Czech National Authority Database
  5. Dr. Constant v. Wurzbach Kozeluch, Leopold // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 13. — S. 92.
  6. а б David Mason Greene. Biographical Encyclopedia of Composers — Reproducing Piano Roll Fnd., 1985. — P. 386.
  7. Случайно найденный шедевр: опера «Густав Васа» на сцене Дома музыки. YLE. 2018-03-04. Процитовано 2018-03-04. 
  8. Moi je m’estime encore une fois plus supérieur en ce genre que Monsieur Kozeluch (Miserabilis).Beethoven’s Letters / With explanatory notes by Dr. A.C. Kalischer. Translated by John South Shedlock. — Courier Dover Publications, 1972. — P. 129.

ЛітератураРедагувати