Леопольд Баварський, повне ім'я Леопольд Максиміліан Йосип Марія Арнульф фон Віттельсбах (нім. Leopold Maximilian Josef Maria Arnolph von Wittelsbach, 9 лютого 1846, Мюнхен — 28 вересня 1930, Мюнхен) — принц баварський, німецький військовий діяч. Генерал-фельдмаршал Баварії і Німецької імперії.

Леопольд Баварський
нім. Leopold von Bayern
Prinz Leopold von Bayern 2 JS.jpg
Ім'я при народженні нім. Leopold Maximilian Joseph Maria Arnulf von Bayern
Народився 9 лютого 1846(1846-02-09)[1][2][…]
Мюнхен, Королівство Баварія
Помер 28 вересня 1930(1930-09-28)[1][2][…] (84 роки)
Мюнхен, Німецька Держава
Поховання Церква Святого Михаїлаd
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
Діяльність офіцер
Знання мов німецька[2]
Учасник Перша світова війна, Австро-прусська війна, Q1466722?, Французько-прусська війна і Battle of Villepiond
Титул Герцог і принц
Військове звання Генерал-фельдмаршал, Гауптман, майор, підполковник, полковник, генерал-майор, генерал-лейтенант, Генерал кінноти і генерал-полковник
Конфесія католицтво
Рід Віттельсбахи
Батько Луітпольд Баварський
Мати Августа Фердинанда Австрійська
Брати, сестри  • Тереза Баварська, Арнульф Баварський і Людвіг III
У шлюбі з Ґізела Австрійська
Діти Августа Марія Баварська, Єлизавета Марія Баварська, Георг Баварськийd і Конрад Баварський
Нагороди
Орден Святого Губерта
Орден Святого Георгія (Баварія)
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден «За заслуги» (Баварія)
Орден Людвіга (Баварія)
Медаль принца-регента Луїтпольда
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден дома Гогенцоллернів
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Медаль Червоного Хреста (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Ганзейський Хрест (Бремен)
Ганзейський Хрест (Любек)
Орден Генріха Лева
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
Орден дому Саксен-Ернестіне
Орден Людвіга Гессенського
Хрест «За військові заслуги» (Гессен)
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Орден Вендської корони
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Орден Рутової корони
Військовий орден святого Генріха
Орден Білого Сокола (Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське)
Орден Корони (Вюртемберг)
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I Кавалер Вищого ордена Святого Благовіщення Великий хрест ордена Золотого лева Нассау (Люксембург)
Орден князя Данила I
Великий хрест ордена Вежі й Меча
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Великий хрест ордена Карлоса III Королівський Вікторіанський орден
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Почесний знак Австрійського Червоного Хреста
Ювілейний хрест
Орден Білого орла (Сербія)
Офіцер ордена Таковського хреста
Орден Слави (Османська імперія)
Медаль «Імтияз»
Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
Галліполійська зірка
Столітня медаль
Ювілейна пам'ятна медаль 1898
Armoiries Bavière.svg

РодинаРедагувати

 
Леопольд із родиною, 1885

Син принца-регента Луїтпольда Баварського (1821—1912) і австрійської ерцгерцогині княжни Тосканської Августи Фердинанди Габсбург (1825—1864). Молодший брат короля Баварії Людвіга ІІІ, дядя Рупрехта. 20 квітня 1873 році одружився в Відні на ерцгерцогині Ґізелі, старшій дочці австрійського імператора Франца-Йосифа I та імператриці Елізабет.

Діти:

Більшість вільного від військової служби часу провів в поїздках по Європі, Африці і Азії.

Претендент на престолРедагувати

Згідно з грецькою Конституцією 1843 року, вважався одним зі спадкоємців грецького короля Оттона. Конституція забороняла королю бути правителем іншої країни. У зв'язку цим старший брата Леопольда, Людвіга, зрікся всіх своїх прав на грецький престол. Після чого Леопольд став основним претендентом на грецьку корону. Після смерті право на престол Греції було успадковано його старшим сином Георгом. 5 листопада 1916 року Польські Легіони мав оголосити в Варшаві Леопольда королем Польщі. З політичних поглядів, Польські Легіони скерували не у Варшаву, а на іншу ділянку фронту.

Військова кар'єраРедагувати

Розпочав військову службу в 6-му єгерському батальйоні баварський армії 28 листопада 1861 року в чині лейтенанта. Під час Австро-пруської війни 1866 року командував артилерійською батареєю 3-го артилерійського полку. В чині гауптмана з 28 квітня 1867 року. На Франко-пруській війни командував 4-й батареєю 3-го артилерійського полку. Брав участь в боях за Седан і Бове. 11 грудня 1870 року отримав чин майора. З 27 березня 1871 року в чині підполковника. 18 лютого 1873 підвищений до чину полковника, став командиром 1-го баварського кірасирського полку. 1 листопада 1875 отримав чин генерал-майора і призначення на посаду командира 1-й баварської кавалерійської бригади. З 16 червня 1881 командир 1-й баварської дивізії в чині генерал-лейтенанта. З 2 березня 1887 — генерал від інфантерії, командир I баварського армійського корпусу. З 1892 генерал-інспектор 4-й армійської інспекції. Генерал-полковник з 9 лютого 1896 року. Генерал-фельдмаршал баварської армії з 1 січня 1905 року. У березні 1913 вийшов у відставку.

Перша світова війнаРедагувати

З осені 1914 року стає номінальним командиром 9-ї армії. На дійсну службу повернувся 16 квітня 1915 і замінив генерала Августа фон Макензена на посту фактичного командира армії. До того часу армія вела важкі бої в околиці Лодзі. 4 серпня 1915 війська під його командуванням зайняли Варшаву. 20 серпня 1915 року здобуває фортецю Модлін. Після цього був призначений командиром німецько-австро-угорської групи армій «Принц Леопольд Баварський». Під його командуванням німецькі війська здобувають 18 серпня 1915 фортецю в Ковно, 26 серпня 1915 фортецю в Бересті. Успішно керував її діями при спробі прориву позицій армії військами російського Західного фронту під Барановичами в червні-вересні 1916 в Барановицькій операції. Після того, як був стриманий Брусиловський прорив, 29 серпня 1916 змінив Пауля фон Гінденбурга на посаді Верховного головнокомандувача німецькими і австро-угорськими військами на Східному фронті (Oberbefehlshaber Ost (Ober-Ost). Займав цей пост до закінчення війни. Йому підпорядковувались також війська на румунському фронті. За наказом командування в 1917 році припинив активні дії на фронті. Окопи російських військ закидано листівками за його підписом, в яких солдатів закликали заміряться з німецькими братами, опублікувати секретні договори між Росією, Англією і Францією, недовіряти російським офіцерам.

Берестейський мирРедагувати

 
Леопольд Баварський підписує договір про перемир'я, 15 грудня 1917

15 грудня 1917 року підписав договір о перемир'ї з представниками Раднаркому РСФРР. Принц Леопольд прийняву своїй штаб-квартирі неофіційна делегація Центральної Ради у складі Микола Левитський, Олександр Севрюк, штабс-капітан Юрій Гасенко. . В приватних розмові, учасниками яких були українські делегати і Макс Гофман визнав, що Німеччина не отримувала інформації про проголошення УНР, цікавився станом української армії. Очолював німецьку делегацію на мирних переговорах. Його участь обмежилась офіційним привітанням від імені господарів. Після зриву 18 лютого 1918 року більшовиками мирних переговорів віддав наказ про наступ. Від імені Німецької імперії 3 березня 1918 підписав Берестейський мирний договір з РСФРР.

Життя у післявоєнний часРедагувати

Після підписання Берестейського миру передав командування начальнику штабу Максу Гофману. 11 січня 1919 вийшов у відставку. Жив як приватна особа. Смерть Курта Ейснера спровокувала анархо-комуністичну революцію в Баварії і створення Баварської Радянської Республіки. З початком революції Леопольд Баварський з родиною виїхали на чотири місяці за кордон. Жив в Мюнхені.

НагородиРедагувати

Нагороди німецьких державРедагувати

Нагороди БаваріїРедагувати

Нагороди ПруссіїРедагувати

Іноземні нагородиРедагувати

Нагороди Австро-УгорщиниРедагувати

Нагороди СербіїРедагувати

Нагороди Османської імперіїРедагувати

ДжерелаРедагувати


  • Eugen Wolbe: Generalfeldmarschall Prinz Leopold von Bayern, ein Lebensbild, Koehler Verlag, Leipzig, 1920, 172 Seiten mit Photo.
  • Jürgen Hahn-Butry (Hg.): Preußisch-deutsche Feldmarschälle und Großadmirale, Safari, Berlin 1938
  • Leopold von Bayern: Aus den Lebenserinnerungen. Herausgegeben von Hans-Michael Kröner. Pustet, Regensburg, 1983, ISBN 3-7917-0872-4.

ПриміткиРедагувати