Відкрити головне меню

Талалай Леонід Миколайович

український поет, лауреат Шевченківської премії (1993)
(Перенаправлено з Леонід Талалай)

Леоні́д Микола́йович Талала́й (11 листопада 1941, Савинці Савинського району Харківської області — 19 червня 2012, Київ) — український поет, член Національної спілки письменників України (від 1967).

Талалай Леонід Миколайович
Talalay.JPG
Народився 11 листопада 1941(1941-11-11)
Савинці, Балаклійський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер 19 червня 2012(2012-06-19) (70 років)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність письменник, поет
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Володіє мовами українська
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1993

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в селянській сім'ї.

1956 року разом із батьками переїхав до Горлівки. Навчаючись, працював теслею, муляром.

1958-го закінчив школу робітничої молоді. По тому служив в армії в Білорусі та Казахстані в ракетних військах, де зазнав опромінення, після чого довго й тяжко хворів.

1971 року закінчив Літературний інститут імені Горького у Москві.

Леонід Талалай вірші складав від п'ятого класу, а 1956 року вперше надрукував вірші в горлівській міській газеті «Кочегарка». Він, разом з Володимиром Демидовим, був одним з визнаних неформальних літературних лідерів міста Горлівки.

1993-го став лауреатом Шевченківської премії, був лауреатом премії імені Володимира Сосюри та Літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука. Останні роки жив у Києві.

19 червня 2012 помер внаслідок нещасного випадку. Похований 6 липня 2012 на Байковому цвинтарі

Питаннями творчості поета займаються С. Негодяєва, І. Прокоф'єв, І. Базилевський.

РодинаРедагувати

Перша дружина Леоніда Талалая — поетеса Раїса Харитонова (нар. 1951). З нею мав прийомну доньку Соломію Талалай (нар. 1990). Друга дружина — поетеса Тетяна Винник (нар. 1984).[1]

Збірки поезійРедагувати

  • Журавлиний леміш (Донецьк, 1967).
  • Вітрила тривог (1969).
  • Осінні гнізда (1971).
  • Не зупиняйся, мить! (1974).
  • Допоки твій час (1979).
  • Високе багаття (1981).
  • Вода у пригорщі (1981).
  • Глибокий сад (1983).
  • Наодинці зі світом (1986).
  • Луна озвалась на ім'я (1988).
  • Така пора (1989).
  • Вибране (1991).
  • Крилом по землі (1996).
  • Потік води живої (1999).
  • Вибране (2004).
  • Неурахований час (2006)
  • Безпритульна Течія (Букрек, 2011).

ПреміїРедагувати

Творчі вечориРедагувати

18 листопада 2011 року в музеї Тараса Шевченка відбувся творчій вечір, присвячений 70-річчю Леоніда Талалая, де відбулась презентація нової книжки «Безпритульна течія». Ця збірка відкрила серію «Третє тисячоліття: українська поезія». Усі юнацькі бібліотеки України отримали по два примірники цього видання.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.. Словникова частина. — Т. 8.
  • Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 421.
  • Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 338.
  • Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 262.
  • Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 293.
  • Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 536—538.

Електронні джерелаРедагувати