Леклерк Ніколя-Габріель

Ніколя-Габріель Леклерк (фр. Nicolas-Gabriel Clerc, dit Le Clerc, нар. 1726 — пом. 1798) — французький лікар, літератор, перекладач, історик.

Леклерк Ніколя-Габріель
Nicolas-Gabriel Clerc, dit Le Clerc.jpg
Народився 6 жовтня 1726(1726-10-06)[1]
Бом-ле-Дам
Помер 30 грудня 1798(1798-12-30)[1] (72 роки)
Версальський палац, Версаль, Франція
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1958).svg Франція
Діяльність лікар, письменник, лікар ветеринарної медицини, історик, картограф
Галузь медицина
Знання мов французька[1]
Членство Російська академія наук, Петербурзька академія наук, Académie des sciences, belles-lettres et arts de Besançon et de Franche-Comtéd і Академія наук, літератури та мистецтв Руанаd

ЖиттєписРедагувати

Народився у Франції у місті Бом-ле-Дам (регіон Франш-Конте). Його батько був лікарем тому молодий Леклерк пішов по його стопах. У 1757 році під час Семирічної війни був призначений першим лікарем королівських військ в Німеччині. У 1759 році на запрошення імператриці Єлизавети І прибув до Росії, де зразу ж отримав авторитет розумної та талановитої людини. Тому вже у 1761 році був призначений іноземним членом імператорської Академії наук, а 11 квітня 1765 року став почесним членом імператорської Академії наук — після смерті Ломоносова.

Леклерк і УкраїнаРедагувати

При імператорському дворі Ніколя-Габріель познайомився з українським гетьманом Кирилом Розумовським.У них зав'язались дружні стосунки, Розумовський запросив Леклерка до себе на службу. На початку 1760 року Леклерк разом з Розумовським та його родиною їдуть на Україну. На Гетьманщині француз провів майже рік, здебільшого перебуваючи то в Глухові, то в Батурині.Тут Леклерк проявив себе як лікар-професіонал, науковець, здібний організатор. Зокрема, він розробив конкретні заходи, спрямовані на боротьбу з інфекційними хворобами та їх профілактику, він стояв біля початків ветеринарної медицини в Україні. Свої думки, поради та спостереження про покращення стану здоров'я людей і свійських тварин, в тому числі за рахунок боротьби з комахами-розповсюджувачами інфекцій, він виклав у медичному трактаті «Засоби попередження заразних хвороб і зцілення від них», як додатк написав короткий нарис «Історія епідемічних хвороб, що панували в Україні». Цей твір було видано в 1760 р. у Москві. Пізніше ця праця Леклерка повністю була перевидана в Парижі та Брюсселі під назвою «Есе про заразні хвороби худоби, а також засоби уникнення цього та ефективного їх лікування». В Україні Леклерк проявив себе не тільки як лікар, а ще як історик. Про це свідчить його нарис на тему «Історія козаків двох сторін Борисфена, Дону і Сибіру» яке він написав на особисте прохання Кирила Розумовського (в основу цього нарису було покладено літопис Грабянки). Ніколя-Габріель Леклерк став одним з останніх іноземців який відвідав Гетьманщину перед її зникненням. Його вклад в історію України є неоціненним для нащадків.

Педагогічна діяльність Ніколя-Габріеля Леклерка у РосіїРедагувати

За весь час перебування в Росії (1759—1765, 1769—1775), Леклерк був свідком останніх років правління Єлизавети Петрівни, не тривалого правління Петра ІІІ та сходження на престол Катерини ІІ. Остання у роки свого правління проводила реформи у галузі педагогіки свідком яких став і Леклерк. Імператриця зацікавившись теоріями Локка і Руссо, мала намір за допомогою виховання і освіти створити «нову породу людей» освіченних і працьовитих громадян, тому її реформам підлягли вже існуючі та нові заклади освіти. Ці реформи не обійшли Леклерка стороною так як він був директором наук у Сухопутному шляхетному кадетському корпусі. Діяльність Леклерка як педагога представлена текстами декількох промов перед учнями Кадетського корпусу і Академії мистецтв які були опубліковані у 1772—1774 роках. Наприклад «Речь в Публичном собрании императорской Санктпетербургской Академии художеств» (1773) у якій француз дає класифікацію мистецтв по видам, розгладає спаввідношення різних видів мистецтв з природою, обговорюе проблему розуму і почуттів у творчості. У цьому ж 1773 році був виданий його твір «Філософські міркування про виховання». Ще одна промова яка була видана у 1774 році «Мистецтво являється у світ з успіхом» була присвячена випускникам кадетського корпусу як напутнє слово.

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати