Легенда в'язниці Павіак

«Легенда в'язниці Павіак» — радянський фільм 1970 знятий на кіностудії «Таджикфільм» режисером Сухбатом Хамідовим.

Легенда в'язниці Павіак
Жанрдрама, військовий
РежисерСухбат Хамідов
СценаристРадій Кушнерович,
Борис Носик
ОператорІлля Міньковецький
КомпозиторЕдуард Артем'єв
Кінокомпанія«Таджикфільм»
КраїнаСРСР СРСР
Рік1970

Сюжет

ред.

Про мужність і стійкість двох льотчиків-таджиків, які потрапили в полон до фашистів на початку війни й опинилися у варшавській політичній в'язниці Павіак.

У ретроспекції розповідаються передісторії героїв — вони дуже різні, ці два молоді офіцери капітан Давлат Халімов та старший лейтенант Мансур Абдураїмов. Давлат прийшов в армію з далекого памірського кишлаку, простий селянський хлопець, у нього міцні руки, звичні до будь-якої роботи, міцний, давно усталений погляд на речі. Мансур народився в Парижі, у родині заможних дореволюційних емігрантів. Університет, гарячі суперечки в кав'ярні про долі світу і мистецтва, кохана дівчина. Але почалася війна і Мансур зробив вибір — його місце на Батьківщині, в Радянському Таджикистані.

Дороги двох людей, далеко рознесені в початкових точках життєвого шляху, перетинаються вперше на призовному пункті в таджицькому райцентрі, щоб далі піти поруч — новобранці, курсанти, пілот і штурман одного екіпажу. Різні зумовленими минулим характерами вони непросто зійшлися, часто сперечаючись і не розуміючи одне одного: Мансура коробить прямолінійність Давлата, а того дратує в колишньому парижанині зайва м'якість інтелігента. І ось тепер вони разом — в'язні в'язниці Павіак.

Головний конфлікт фільму — протиборство, духовний поєдинок двох змучених в'язнів і лощеного есесівця, що бажає зломити їхню завзятість і домогтися слухняності, пропонує їм купити життя ціною зради, купившись на приналежність до вищої раси — адже вони таджики, представники народу, якого расова теорія нацизму зараховує до обраного кола арійців.

Коли Мансура Абдураїмова і Давлата Халімова на допиті в німецького полковника запитують про їхню національність, першим відповідає Мансур: «'Для вас росіяни!» Давлат, схваливши відповідь друга, доповнює: «Ми таджики». Єднання двох друзів перед лицем близької смерті набуває особливого сенсу і вищої цінності: мужність, помножена на мужність, кинута в останній бій, який неможливо виграти, але не можна програти.

— Мистецтво кіно, 1972

В ролях

ред.

Критика

ред.
Розповісти про подвиг двох льотчиків — таджиків, які потрапили в полон до фашистів і проявили нескінченну мужність перед лицем смерті, розповісти про це, не допускаючи художнього повтору, — таке важке завдання стояло перед режисером С. Хамидовим і сценаристами Р. Кушніровичем і Б. Носиком. Вони шукали й знайшли форму, в якій документальність поєдналася з художньою вигадкою, реальні події — з можливими, допустимими. Наслідуючи кращі традиції сучасного драматургічного мислення, автори фільму змістили дію в часі, вдалися до вільної конструкції переходів від сьогодення до минулого і назад. Фільм «Легенда в'язниці Павіак» був своєрідним рубежем в екранній розробці теми Великої Вітчизняної війни в таджицькому кіно. Перше звернення до цієї теми — фільм «Син Таджикистану» (1943).

— журнал «Памір», 1979 рік

Література

ред.
  • С. Марков — Легенда і бувальщина (Про фільм «Легенда в'язниці Павіак») // Екран. 1970—1971. Огляд кінороку. Збірник. — М.: Мистецтво, 1971. — 304 с.
  • Ахроров А. — Легенда про мужність (Худож. фільм «Легенда в'язниці Павіак») // Комуніст Таджикистану, 4 березня 1971
  • Легенда в'язниці Павіак // Радянські художні фільми: 1970—1971. — М.: Нива Росії, 1995. — с. 52