Лев Белевич
Лев Ни́конович Беле́вич (біл. Леў Ніканавіч Бялевіч; 10 березня 1928, д. Богуцькі Дісьненского повіту Віленського воєводства, Польська Республіка (нині Міорський район Вітебської області Білорусі) — грудень 2015, Санкт-Петербург) — член Глибоцькой групи молодіжної підпільної організації Союз білоруських патріотів (СБП) з осені 1945. Укладений ГУЛАГу з 1947 по 1955.
| Лев Белевич | |
|---|---|
| Народився |
10 березня 1926 Bahuckijad, Q11700273?, Disensky powiatd, Віленське воєводство, Польська Республіка |
| Помер |
грудень 2015 (89 років) Санкт-Петербург, Росія |
| Діяльність | політик |
| У шлюбі з | Q61667557? |
У дитинстві Льва виховували в руслі беларушчини. Белевич добре знав історію Білорусі, давнє коріння білоруського державності.
|
Ад дзядулі я ў маленстве пачуў пра паўстаньне Кастуся Каліноўскага, пра дзікія выхадкі царскага служкі Мураўёва-вешальніка. | 
|
Після вступу в польську школу, розташовану в с. Разьдёрка, маленький Лев відразу ж потрапив в атмосферу, протилежну домашньої.
Прихід Червоної Армії у вересні 1939 — го сім'я Белевич зустріла радісно, з великою надією на краще життя. Дядько Белевича був призначений радянською адміністрацією головою місцевої сільради. Однак разом з приходом Рад почалася інтенсивна русифікація, голодомор і репресії НКВД.
При Радах Белевич закінчив п'ять класів. У шостий клас перейшов вже під німецькою окупацією. Лев Белевич навчався в школі в селі Янза. Її директором був діяч освіти Західної Білорусі Гнат Мітла.
Взимку 1943 року радянські партизани спалили Янзенскую школу. Льву довелося ходити пішки в с. Черневич, що знаходилося за сім кілометрів. У 1943 році після закінчення Черневіцкой школи Белевич вдало склав іспити в Глибоцького прогімназію, але з огляду на важке матеріальне становище вчитися не зміг. Вже по приходу Червоної Армії (восени 1944) в Глибокому відкрилася педагогічна навчальня. Лев Белевич вступив до неї. Викладання в училище було дуже русифікованим. В знак протесту юнаки та дівчата почали об'єднуватися.
Після об'єднання Глибоцького патріотичного середовищі з гуртком однодумців з Поставськой педнавучальні і утворення об'єднаної Союзу Білоруських Патріотів Белевич належав до Глибоцькой організації СБП.
Під час розгрому СБП органами МГБ за участь в цій молодіжній організації Лев Белевич був заарештований 8 лютого 1947. Причину швидкої поразки Белевич бачити в власної необережності тодішніх молодих патріотів і провокаторстве одного з учасників СБП, який виявився співробітником енкаведистів.
Після суду над СБП в Мінську, який відбувся 16-20 червня 1947 Белевич був засуджений за ст. 63-I КК БРСР на 10 років позбавлення волі.
До літа 1948-го відбував термін у таборі «Червоне урочище» під Мінськом. Працював на будівництві мінського автомобільного заводу. Потім був направлений в Інтинські табори (Комі АРСР). Лев Белевич разом з Василем Супруном, Костянтином Шішея, Шостаковичем організували земляцьких гурток, який був білоруським центром в системі таборів навколо Інти.
З табору був звільнений в 1955 в часи так званої хрущовської «відлиги». Після повернення в Білорусь одружився з Марією Бабич, також колишнім членом СБП. З 1956 року разом з дружиною переїхав знову під Інти, де працював шахтарем[1].
30 жовтня 1992 реабілітований Верховним судом Білорусі[2].
Помер в грудні 2015 року в Санкт-Петербурзі.
Цитати ред.
|
|
Якщо в повоєнний час нас було дуже мало, то зараз тисячі юнаків і дівчат сміливо йдуть під біло-червоно-білим прапором, захищаючи свободу і незалежність нашої країни. Я вірю, перемога буде на їхньому боці[3]. |
|
Примітки ред.
- ↑ Бялевіч Леў [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Беларускі партал slounik.org (біл.)
- ↑ Лев Белевич [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.] // nekropole.info (рос.)
- ↑ Памёр Леў Бялевіч — сябра падпольнага Саюза беларускіх патрыётаў, вязень ГУЛАГа // Наша Ніва (біл.)