Відкрити головне меню

Левченко Сергій Прокопович
Сергій Левченко 2.jpg
Народився 9 січня 1954(1954-01-09)
Черкаси
Помер 13 червня 2019(2019-06-13) (65 років)
Черкаси
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність поет, прозаїк, перекладач
Alma mater Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Мова творів українська

«У чому сенс життя?
Може, у тому,
Щоб не задавати собі таких питань?»

 —Сергій Левченко, «Видіння»[а]

Про сенс життя я думав в тишині,
А ти своєї: «Любиш ти чи ні?»
Я розізлився: «Жінко, перестань!
Не задавай мені дурних питань!»

— Наталя Горішна, «Нові пародії»[1]

Ле́вченко Сергі́й Про́копович (9 січня 1954 — †13 червня 2019) — український поет, прозаїк, перекладач, член НСПУ з 1995 р.
Народився, жив, любив, творив, помер у Черкасах. [2].

Біографічні відомостіРедагувати

Левченко Сергій Прокопович народився 9 січня 1954 у м.Черкаси. Закінчив філологічний факультет Черкаського педагогічного інституту. Писав у стилях: аванґард, модерн, постмодерн. Є автором 21-ї книги. Друкувався як у міцевій періодиці, так і в республіканській, а також в Естонії: журнали "Таллінн" та "Pikker", міжнародному журналі "Склянка Часу*Zeitglas". Заснував літгурт "Оратанія", журнал "Апостроф". Його твори публікувалися у колективних збірках авангардного спрямування 90-х років «Боже, ми вільні» (разом із такими авторами як М. Бабак, І. Лавріненко та Є. Найден) та «Доба туманів» (М. Бабак, І. Лавріненко, Є. Найден та М. Воробйов)[3]. Його твори також публікувалися у збірці «Urbis et Vicus» (Канів, 2011)[4], "Антологія сучасної новелістики та лірики України" (Канів, 2015).C.П. Левченко є автором численних перекладів з естонської, російської та польської мов.
Працював директором, головним редактором видавництва " Сіяч".
Член Національної спілки письменників України з 1995 року.[3].
Батько поетеси Анни Левченко.
Помер 13.06.2019.

БібліографіяРедагувати

КнигиРедагувати

Поезія, проза, п’єси, поетичний переклад:

  • „Бачення”, 1992,
  • „Видіння”, 1993,
  • „Іуда”, 1993 (оповідання і п’єси),
  • „Хвала пітьмі”, 1994,
  • „Тло світла”, 1994,
  • „Присутність другого”, 1997,
  • „Листя золота колекція”, 1999,
  • „Перетерпіти й зберегти”, 2006,
  • „23 вірші і 2 оповідання”,
  • „Усе любов” (вибране), 2010, (повісті „Настигнуті”, „Помста”, романи „Шлях зерна”, „А жорна мелють”),
  • „Під прапором неба”, 2011,
  • „Оплакування дощу”, 2011,
  • „Завтра починається вранці”, 2012,
  • „І знову осінь...” (у співавторстві з Анною Левченко), 2013,
  • „Усе”, 2014 (поезія, проза),
  • „Вечірнє шосе”, 2014 (поезія, проза),
  • „Зачекай, моє серце”(роман)/„Крик дерев на горизонті”(поезія) (у співавторстві з Анною Левченко) 2015,
  • „Квиток до Загреба”(роман), „Кохаю...”(лірика)/ „Я бачу” (лірика) (у співавторстві з Анною Левченко), 2016,
  • „Натовп самотніх” (есеї, поезія) (у співавторстві з Анною Левченко), 2016,
  • „Башкіни, або прожити вперед” (роман, новели, поезія) (у співавторстві з Анною Левченко), 2017,
  • „Сірий камінь” (роман, вірші, переклади, п'єса) (у співавторстві з Анною Левченко), 2019.

ТворчістьРедагувати

З майбутньої книги:

Пишу давно. Виробив свій стиль і тон. А от серце налаштувати ніяк не вдається. Одне слово – ґранж. Можу посеред ночі сісти в ліжкові і годину чи більш читати, вірніше виголошувати із заплющеними очима цілі лекції. Тематика – розмаїта. Це і розселення арійців на Сході: від кушанів і тохарців в Середній Азії до айнів на Далекому Сході, й імперські амбіції Київської Руси набагато раніше до неіснуючої Росії, або чому індіанці півдня Америки розмовляють угро-фінським діалектом, як якісь естонці, чи чому чоловіки ліпше грають в шахи, аніж жінки, або про творчість Хуарреса, Гандке чи Лишеги. Теми вічної анархії в Україні і вічної романтики теж не чужі мені. Такий ґанж /не ґранж/ з’явився в моїй психіці після смерти дочки.
/уривок з повісті/

З нових поезій

БУВ САД

Я з невідомої прийшов країни,
Де все мені і знано, і відомо.
Там зріз болота невловимий,
Драбина тягнеться до дому.
Агонія Христа так, безкінечна,
І воскресіння буде тут, в саду…
Мене хтось взяв за плечі:
- З Тобою, Вчителю, піду.
28.09.16 р.

ІСУС, СОКРАТ, ЦИКУТА

Ви заснули тоді, в саду, а Він вас просив не спать. Він і зараз висить отам, а ми всі спимо, спимо…

Ми у черзі стоїмо до хреста,
Може, й нас колись приб’ють.
Може, виженуть наші міста,
Як філософа травою уб’ють.
29.09.16 р.

РАНКОВА ПРОБІЖКА
М. Б.
Біжу все по стрічці Мьобіуса,
Як старий тротуаром пес.
Геть забув я пахощі крокуса
І вершини альпійських мес.
А іще помирать не хочеться,
Телефонні б дзвінки почуть.
І алмаз у вугілля проситься,
Як поезія в правди суть.
Непритомними бачить крокуси.
Та все бігти і бігти кудись
По асфальтовій стрічці Мьобіуса.
Хрест попереду бачу з’явивсь.
29.09.16 р.

ЛІТЕРИ, поезія, МОВА, поет

Вірш пишеться швидко, як ток крови,
Як думка у мізках каруселі.
А потім стирчить у серці цвяхом,
Аж поки не зіржавіє чи зблисне діамантом,
Чи як свічки в Божій оселі.
Поети вмирають та не вмирає мова.
30.09.16 р.

ПосиланняРедагувати

  1. Наталя Горішна. Літературні пародії. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2012-05-13. 
  2. Письменницький довідник. НСПУ. Процитовано 2012-05-13. 
  3. а б Черкаська обласна організація НСПУ. Черкаська обласна бібліотека для юнацтва ім. В. Симоненка. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2012-05-13. 
  4. Вийшла друком збірка сучасних творів про місто та село «Urbis et Vicus». www.h.ua. 2011-07-17. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2012-05-13.