Відкрити головне меню

Урбен Жан Жозеф Ле Вер'є (фр. Urbain Jean Joseph Le Verrier; 11 березня 1811, Сен-Ло, Нормандія — 23 вересня 1877) — французький астроном, автор праць про змінну довжину ексцентриситету (видовження) орбіти Землі в часі. (опубліковані в 1843), член Паризької АН (1846).

Урбен Левер'є
фр. Urbain Le Verrier
Urbain Le Verrier.jpg
Народився 11 березня 1811(1811-03-11)
Сен-Ло, Нормандія
Помер 23 вересня 1877(1877-09-23) (66 років)
Париж, Франція[1]
Поховання
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Місце проживання
Діяльність астроном, математик, політик, метеоролог
Галузь астрономія, математика
Відомий завдяки відкриття Нептуна
Alma mater Політехнічна школа
Володіє мовами французька[2]
Заклад Паризька обсерваторія
Членство Société Philomathique de Paris[d], Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Леопольдина, Національна академія наук Італії[d], Баварська академія наук і Академія наук Турина[d]
Посада депутат Національної асамблеї Франції, член генеральної ради[d] і Сенатор Другої імперії[d]
Автограф Signature Urbain Le Verrier.svg
Нагороди Медаль Коплі

Знаменитість Левер'є принесло відкриття планети Нептун «на кінчику пера» у 1845 році.

ЖиттєписРедагувати

Народився в Сен-Ло (Нормандія). У 1833 закінчив Політехнічну школу в Парижі (X1831). Потім займався дослідженнями в галузі хімії під керівництвом Ж.Л.Гей-Люссака. У 1837-1846 викладав астрономію в Політехнічній школі, в 1846 очолив створену спеціально для нього в Паризькому університеті кафедру небесної механіки, в 1849 — кафедру астрономії. На запрошення Франсуа Араґо прийшов у Паризьку обсерваторію; у 1854-1870 і 1872-1877 був директором цієї обсерваторії.

Наукові праці відносяться до небесної механіки. Досліджував неправильності в русі Урана і незалежно від Дж.К.Адамса обчислив масу і орбіту невідомої планети, що справляє дію на Уран і виводить планету із рівноваги. 23 вересня 1846 Й.Г.Ґалле в Берлінській обсерваторії відкрив нову планету поблизу місця, зазначеного Левер'є (названа Нептуном). У 1839 опублікував результати розрахунків взаємних збурень планет і довів стійкість Сонячної системи. У 1849 приступив до переробки теорії руху всіх великих планет Сонячної системи, проводячи обчислення з більшою точністю, ніж це робив П.С.Лаплас, і порівнюючи їхні результати з даними точних спостережень. Таблиці Левер'є досі використовуються при складанні щорічників поряд з пізнішими таблицями С.Ньюкомен. В результаті тривалих досліджень руху Меркурія показав у 1859 році, що у швидкості зміщення перигелію планети є складова (38" на століття), яка не може бути пояснена впливом відомих тіл Сонячної системи; постулював існування інтрамеркуріальної планети (Вулкан), яка могла б викликати таке збурення. Згодом ця складова в русі перигелію Меркурія була пояснена на основі загальної теорії відносності. Ряд інших робіт присвячений вивченню орбіт періодичних комет і метеорних потоків, дослідженню можливості утворення астероїдів у результаті розпаду планети під дією припливних сил Юпітера. Є засновником Міжнародної метеорологічної служби.

Член Лондонського королівського товариства (1847), іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1848).

Медаль Коплі Лондонського королівського товариства (1846), дві Золоті медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1868, 1876).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Леверье Урбен Жан Жозеф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ДжерелаРедагувати