Прокіп Левенець
Прокіп Левенець (пом. 1691) — полковник полтавський Війська Запорозького.
| Прокіп Левенець | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1674 — 1679 | |||
| Попередник: | Дем'ян Гуджол | ||
| Спадкоємець: | Федір Жученко | ||
| Смерть: | 1691 | ||
| Релігія: | православний | ||
| Рід: | Левенці | ||
| Батько: | Пилип Левенець | ||
| Діти: | Іван Левенець | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність: | Військо Запорозьке | ||
| Звання: | Полковник Обозний полку | ||
Біографія
ред.Шляхтич, військовий товариш (з 1669-го), від 1674-го на посаді полковника, значний військовий товариш (1676, 1678—1675), городовий отаман (1676). За рік знов обраний на полковництво (1677—1679).
У складі військ гетьмана Івана Самойловича зазнав поранення під час Чигиринського походу. Точна дата усунення Левенця з уряду полковника невідома, але перша спроба полтавської старшини — Гуджола, Жученка та Герцика — змістити його через подачу кляузи до гетьмана у березні 1679 р. зазнала невдачі. Самойлович рішуче став на захист Левенця, про що видав 9 березня відповідний універсал, в якому в'їдливо відгукнувся про особисті якості кляузників[1].
1687 року під час Коломацького перевороту Левенець, бувши полтавським полковим обозним, розглядався старшиною як один з ймовірних кандидатів на гетьманство. Під час служби отримав у власність Нижні Млини, Мильці, Куклинці та інші. На Коломаці 27 липня 1687 р. отримав гетьманський універсал Івана Мазепи на с. Мильці, а 1689 року — «жалувану царську грамоту» на це ж село[2].
Див. також
ред.Примітки
ред.Література
ред.- Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том I (ст. 11—12) — Ч.: «Десна Поліграф», 2014. — 504 с.