Латиноамериканська література

Бартоломе де лас Касас: «Найкоротша реляція про руйнування Індій» (ісп. Brevísima relación de la destrucción de las Indias) (1484—1566)

Латиноамериканська література — іспаномовна художня література Західної півкулі (визначення «Енциклопедії Британіки»).[1] За ширшим визначенням, до латиноамериканської літератури належать усі усні та письмові твори літератури Латинської Америки різними мовами, зокрема іспанською, португальською, індіанськими мовами Південної Америки та Месоамерики. Також до латиноамериканської літератури відносять літературу США, написану іспанською мовою.

У другій половині XX століття латиноамериканська література набула чималої популярності, насамперед завдяки розвитку в Латинській Америці модерністської течії, що отримала назву «магічний реалізм». Завдяки латиноамериканському буму в літературі значно зросло зацікавлення до латиноамериканських авторів у світі. Ціла плеяда загалом доволі різних письменнків у 1950-ті, 1960-ті роки здобула міжнародне визнання, це зокрема такі автори, як Аугусто Роа Бастос з Парагваю, Хорхе Луїс Борхес, Ернесто Сабато та Хуліо Кортасар з Аргентини, Карлос Фуентес із Мексики, Маріо Варгас Льоса із Перу, Пабло Неруда з Чилі, Алехо Карпентьєр з Куби, Мігель Анхель Астуріас із Гватемали, Габріель Гарсіа Маркес із Колумбії[2].

Латиноамериканський бум відкрив дорогу для наступних поколінь письменників цього регіону (пост-бум), таких як Роберто Боланьо, Ізабель Альєнде, Елена Понятовска і Луїса Валенсуела.

Шість латиноамериканських авторів були відзначені Нобелівською премією з літератури: чилійська поетеса Габріела Містраль (1945), гватемальський прозаїк Мігель Анхель Астуріас (1967), чилійський поет Пабло Неруда (1971), колумбійський письменник Габріель Гарсіа Маркес (1982), мексиканський поет Октавіо Пас (1990) та перуанський письменник Маріо Варгас Льоса (2010)[3].

Чимало письменників з Латинської Америки були відзначені найвищими літературними преміями Іспанії (Премія Сервантеса) та Португалії (Премія Камоенса).

Престижна «Колекція репрезентативних творів ЮНЕСКО» (фр. Collection UNESCO d'œuvres représentatives) має спеціальну «Ібероамериканську серію», до якої зокрема увійшли такі автори, як Андрес Бельйо (Венесуела), Флор Ромеро (Колумбія), збірка текстів Сімона Болівара, Хуан Соррілья де Сан Мартін (Уругвай), Джозуе Монтело (Бразилія), Хосе Енріке Родо (Уругвай), Орасіо Кірока (Уругвай), Домінго Фаустіно Сарм'єнто (Аргентина), Джон Ллойд Стефенс (США), Алонсо де Ерсілья-і-Суньїга (Іспанія, Чилі), Інка Ґарсіласо де ла Веґа (Перу), Бернардіно де Саагун (Іспанія, Мексика), Жуакін Марія Машаду де Ассіс (Бразилія) та ін.

ІсторіяРедагувати

Доколумбова літератураРедагувати

Доколумбові культури були насамперед усними, проте доволі розвинуту писемність мали майя та ацтеки. Більшість доколумбових писемних пам'яток було знищено іспанськими конкістадорами. Зберегился лише деякі ацтекські кодекси та зовсім небагато кодексів інших етносів (Кодекс Селден — міштеки), Кодекс Коспі — міштеки або тлашкаланці, Кодекс Лод). Література майя представлена лише поодинокими письмовими джерелами давніх юкатанських майя. Донині збереглося лише чотири кодекси майя. Є свідчення про те, що у майя були міфологічні епічні твори, лірика, військові гімни та пісні, але вони майже не збереглися. Пізній період історії майя позначений великою кількістю релігійної та епічної літератури, сюжети якої також часто переплітаються з міфологією. Значну цінність мають вцілілі пророчі тексти майя, найбільш відомими з яких є книги «Чилам-Балам» (пророцтва Балама). Крім пророцтв у ціх книгах присутні важливі історичні хроніки X — XI століть. Зразки усної народної творчості іноді записувалися вже після приходу європейських колонізаторів (збірка «Пополь-Вух»). Усна оповідна традиція збереглася донині в Перу (кечуа) та в Гватемалі (мовою кіче).

Колоніальна літератураРедагувати

З самого початку появи європейців у Новому Світі мандрівники й конкістадори створили низку письмових свідчень та описів свого життєвого досвіду, такими документами є, наприклад, листи Христофора Колумба чи опис завоювання Мексики Берналя Діаса дель Кастільйо. Іноді колоніальні практики викликали жваву дискусію щодо етики колонізації та статусу корінних народів, що відображено, зокрема, у «Найкоротшій реляції про руйнування Індій» Бартоломе де лас Касаса.

Метиси та індіанці також сприяли формуванню літератури колоніального періоду. Такі автори, як Інка Ґарсіласо де ла Веґа та Гауман Пома написали звіти про іспанські завоювання зі своєї перспективи, яка часто контрастує з поглядами колонізаторів.

Під час колоніального періоду писемна культура часто перебувала в руках церкви, типовою представницею цього суспільного прошарку була Хуана Інес де ла Крус, авторка поезій та філософських есе. Під кінець XVIII й на початку XIX століття з'явилася особлива креольська літературна традиція, в рамках якої були написані перші романи, насамперед тут слід згадати роман Хосе Хоакіна Фернандеса де Лісарді «Капосний папуга» («El Periquillo Sarniento», 1816). Власне й самі борці проти колоніальної влади самі були видатними літераторами, наприклад Сімон Болівар або Андрес Белло.

Література XIX століттяРедагувати

Протягом XIX століття в Латинській Америці з'явилися романи в натуралістичній та романтичній традиції, в яких нерідко розроблялася тема ролі і прав тубільного населення та дихотомії «цивілізація і варварство». Найяскравішими прикладами творіви цього періоду можна назвати роман аргентинського письменника Домінго Фаустіно Сарм'єнто «Факундо» (1845), роман колумбійського письменника Хорхе Ісаакса «Марія» (1867), роман еквадорця Хуана Леона Мера «Куманда» (1879), роман бразильця Евклідіса да Кунья «Закинуті землі» (порт. «Os Sertões»). Такі твори стали увійшли до національного канону своїх країн.

Інші важливі твори XIX століття стали регіональною класикою, таким твором, наприклад, епічна поема аргентинця Хосе Ернандеса «Мартін Фієро» (1872). В поемі оповідається про життя бідного гаучо, який веде війну з індіанцями. «Мартін Фієро» є яскравим прикладом «гауческо», аргентинського жанру поезії, в якому змальовується життя гаучо.

Літературні напрямки в латиноамериканській літературі XIX століття розвивалися від неокласицизму на початку століття через романтизм у середині століття й до реалізму й натуралізму в останній третині XIX століття.

Романтизм, реалізм, натуралізмРедагувати

Модернізм, авангард і предтечі бумуРедагувати

Латиноамериканський бумРедагувати

 
Габрієль Гарсія Маркес — найвідоміший письменник часів латиноамериканського буму

Період економічного росту за зростання добробуту в Латинській Америці після Другої світової війни позитивно вплинув на розвиток культури й, зокрема, літератури. З 1960 до 1967 року з'явилися друком головні твори латиноамериканських авторів, яких згодом стали називати поколінням «латиноамериканського літературного буму». Ці твори швидко здобули популярність і за межами Латинської Америки, вони широко коментувалися й перекладалися багатьма мовами. Всі ці твори мали як спільну рису певний елемент бунту й протесту. Автори буму намагалися вийти за рамки усталених літературних канонів, експериментували з формою, змішуючи різноманітні стилі, заторкували нові теми. Надзвичайно великий вплив на авторів «буму» мав літературний доробок аргентинського письменника Хорхе Луїса Борхеса, який, власне, не був безпосередньо автором «буму». Латиноамериканські автори надихалися творами таких письменників, як Вільям Фолкнер, Джеймс Джойс та Вірджинія Вулф, а також поетичним доробком легендарного іспанського поета і драматурга Федеріко Гарсії Лорки. Чимало латиноамериканських авторів цього покоління були особисто знайомі, що також сприяло численним взаємовпливам та стилістичному й тематичному збагаченню їхніх творів.

Бум підняв латиноамериканську літературу на світову сцену. Одним з перших творів, який здобув світову популярність став експериментаторський роман Хуліо Кортасара «Раюела», опублікований 1963 року й відразу перекладений англійською та іншими мовами. З 1966 до 1968 року виходив впливовий латиноамериканський літературний часопис «Мундо Нуево», в якому публікувалися уривки з нових творів таких авторів, як Гільєрмо Кабрера Інфанте (Куба) та Северо Сардуй (Куба), також тут було опубліковано два розділи з роману Габрієля Гарсія Маркеса «Сто років самотності». Цей роман Габрієля Гарсія Маркеса, опублікований 1967 року, став знаковим твором епохи буму, а в загальній свідомості через саме цей роман вся література буму стала асоціюватися з магічним реалізмом, хоча, насправді, таких авторів, як Карлос Фуентес і Маріо Варгас Льйоса важко пов'язати лише з цим напрямком. Того ж таки 1967 року Нобелівською премією з літератури було відзначено Мігеля Анхеля Астуріаса (Гватемала), а його романи, написані в стилі магічного реалізму, з численними метаформами, фольклорними елементами та, часом, політичною тематикою стали відомі у всьому світі. Кульмінаційною подією буму, напевне, стала публікація роману Аугусто Роа Бастоса (Парагвай) «Я, найвищий» (1974). Іншими важливими авторами цього періоду були чилієць Хосе Донос, гватемалець Аугусто Монтерросо та кубинець Гільєрмо Кабрера Інфанте.

Пост-бум та сучасна літератураРедагувати

 
Роберто Боланьо — один з найвизначніших представинків покоління пост-буму

Література пост-буму часом характеризується тенденцією до іронії, самоіронії та гумору, як, наприклад, у творах перуанця Альфредо Брайса Еченіке, або ж тенденцією до використання популярних жанрів (пор. твори аргентинця Мануеля Пуїга). Деякі письменники вважали, що успіх літературного буму 1950-х та 1960-х років робить з латиноамериканської літератури карикатуру, зводячи її виключно до напрямку магічного реалізму. Тож чилійський письменник Альберто Фугет запропонував напрямок МакОндо[4], зорієнтований на традицію реалізму, відкидаючи при цьому екзотизм та надмірний латиноамериканський колорит. МакОндо мав стати протиотрутою від творів, казкові події в яких відбуваються в джунглях, поєднуючи реальне і фантастичне. Проте інші автори, такі як Лаура Есківель[5], продовжили традиції літератури буму.

Найвідомішим іспаномовним автором періоду пост-буму є чилієць Роберто Боланьо[6]. Загалом сучасна латиноамериканська література є надзвичайно різноманітною, починаючи з авторів світових бестселерів Пауло Коельйо та Ізабель Альєнде й до авторів авангардистських, експериментальних творів, які здобули визнання критики, серед останніх можна назвати таких неординарних авторів, як Діамелла Ельтіт (Чилі), Джанніна Браскі (Пуерто-Ріко), Луїза Валенсуела (Аргентина), Маркос Агініс (Аргентина), Рікардо Пілья (Аргентина), Роберто Ампуеро (Чилі), Хорхе Марчант Ласкано (Чилі), Алісія Янес Коссіо (Еквадор), Хаїме Марчант (Еквадор), Хаїме Бейлі Літтс (Перу), Фернандо Ампуено (Перу), Мігель Гутьєрес (Перу), Едгардо Рівера Мартінес (Перу), Алонсо Куето (Перу), Манфредо Кемпфф Суарес (Болівія), Едмундо Пас Солдан (Болівія), Джоконда Беллі (Нікарагуа), Хорхе Франко (Колумбія), Даніель Аларкон (Перу, США), Віктор Монтоя (Болівія), Маріо Мендоса Самбрано (Колумбія), Сесар Айра (Аргентина), Маріо Бельятін (Перу, Мексика), Фернандо Вальєхо (Колумбія, Мексика).

Українські перекладиРедагувати

Перші українські переклади творів латиноамериканської літератури з'явилися ще в 1930-ті роки. Так 1932 року у харківському видавництві «Український робітник» було опубліковано переклад роману перуанця Сесара Вальєхо «Вольфрам»[7]. Активно перекладати латиноамериканських авторів в Україні почали в період латиноамериканського буму. 1972 року було опубліковано український переклад Мігеля Анхеля Астуріаса, а саме його роман «Скорботна п'ятниця»[8]. 1976 року, вперше на теренах колишнього СРСР було опубліковано переклади Хорхе Луїса Борхеса[9]. 1978 року з'явилися перші переклади Габрієля Гарсія Маркеса: повість «Полковникові ніхто не пише» та роман «Осінь патріарха»[10]. У 1980-х роках було опубліковано перші українські переклади Хуліо Кортасара[11] та Маріо Варгаса Льйоси[12].

ПриміткиРедагувати

  1. Britannica.com: Latin-American Literture
  2. Martin, Gerald (1984). Boom, Yes; 'New' Novel, No: Further Reflections on the Optical Illusions of the 1960s in Latin America. Bulletin of Latin American Research (Blackwell Publishing) 3 (2): 53–63. JSTOR 3338252. doi:10.2307/3338252. 
  3. All Nobel Prizes in Literature. Nobelprize.org. Nobel Media AB 2014. 6 Oct 2014. Процитовано 2014-10-07. 
  4. Обігрування топоніму з роману Маркеса «Сто років самотності» й переінакшення його на псевдошотландський манер.
  5. Пор. роман Лаури Есківель «Як вода для шоколаду» (ісп. Como agua para chocolate), написаний в жанрі пастишу.
  6. Roberto Bolaño: diez años sin el autor que conquistó a los jóvenes escritores
  7. Лада Коломієць: Український художній переклад та перекладачі 1920–30-х років
  8. Мігель Анхель Астуріас. Скорботна п'ятниця. Пер. з іспанської Петра Соколовського. — Київ: Дніпро, 1972.
  9. Хорхе Луїс Борхес. Безсмертний. Пер. Юрка Покальчука / в журналі «Всесвіт» №2, 1976.
  10. Полковникові ніхто не пише / Пер. з ісп. Ж.Конєвої та Л.Олевського // Латиноамериканська повість. — К.: Дніпро, 1978. — С.147—193.; «Осінь патріарха», роман. Переклали з іспанської Світлана Жолоб та Сергій Борщевський // «Всесвіт», № 1-3, 1978.
  11. Хуліо Кортасар. Таємна зброя / Пер. з ісп. Ю. Покальчука. — Київ: «Дніпро», 1983. — 283 с. — (Серія «Зарубіжна новела»).
  12. Маріо Варгас Льоса. Зелений дім: Роман / Перекл. з ісп. та післям. Ю. Покальчука. – Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1988 (Серія «Зарубіжна проза ХХ століття»)

ЛітератураРедагувати

  • The FSG Book of Twentieth-Century Latin American Poetry: An Anthology / ed. Ilan Stavans, 2011.
  • The Norton Anthology of Latino Literature / eds. Ilan Stavans, Edna Acosta-Belén, Harold Augenbraum, Gustavo Pérez Firmat, 2010.
  • Latin American women writers: an encyclopedia / ed. María André; Eva Bueno., 2008
  • A companion to Latin American literature and culture / ed. Sara Castro-Klarén, 2008
  • The Cambridge companion to the Latin American novel / ed. Efraín Kristal, 2005
  • Encyclopedia of Latin American and Caribbean literature, 1900—2003 / ed. Daniel Balderston, 2004
  • Literary cultures of Latin America: a comparative history / ed. Mario J. Valdés, 2004
  • Literatures of Latin America: from antiquity to the present / Willis Barnstone, 2003
  • Cuerpos errantes: literatura latina y latinoamericana en Estados Unidos/ Laura Rosa Loustau, 2002.
  • Latin American writers. Supplement I / ed. Carlos A Solé; Klaus Müller-Bergh., 2002
  • Concise encyclopedia of Latin American literature / ed. Verity Smith, 2000
  • Latin American literature and its times (12 volumes) / Joyce Moss, 1999
  • Encyclopedia of Latin American literature / ed. Verity Smith, 1997
  • The Cambridge history of Latin American literature / ed. Roberto González Echevarría, 1996
  • Modern Latin-American fiction writers / ed. William Luis, 1994
  • Handbook of Latin American literature / ed. David William Foster, 1992
  • Latin American writers (3 Volumes) / ed. Carlos A Solé, 1989

ПосиланняРедагувати