Ластович Олексій Юрійович

український військовослужбовець

Олексій Юрійович Ластович — головний сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Олексій Ластович
Ластович Олексій Юрійович
 Головний сержант
Загальна інформація
Смерть 21 квітня 2022(2022-04-21)
м. Маріуполь Донецької області
(загинув у ході російського вторгнення в Україну 2022 року)
Національність українець
Псевдо «Кречет»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС МВС України
Рід військ Національна гвардія
Формування Полк «Азов»
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

ред.

Олексій Ластович служив у Державній прикордонній службі у селищі Новотроїцьке на Донеччині. У 2020 році перевівся у полк «Азов» Національної гвардії України в селищі Ялта Донецької області, що поблизу Маріуполя. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з азовцями перебував на передовій. Олексій Ластович загинув 21 квітня під час бойових дій на «Азовсталі» від пострілу ворожого снайпера у грудну клітку, який навиліт пробив дві пластини бронежилета. Тіло залишалось в окупованому Маріуполі. Після ідентифікації,[1] Олексія Ластовича поховали у Запоріжжі 25 серпня 2023 року [2][3][4][5][6][7][8].

Родина

ред.

Познайомився з кінологинею Тетяною Ластович (донькою Наталії Луговської), яка також, як і він працювала кінологинею у Державній прикордонній службі. Одружилися в 2018 році. У шлюбі народилося двоє дітей — донька Вікторія (нар. 2020) та син Ілля (народився у травні 2022 року — за два тижні після смерті батька)[5][8].


Нагороди

ред.
  • Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].

Примітки

ред.
  1. “Як же довго я тебе шукала”. Загиблий “Кречет” повертається додому, мама “Ромашка” – ще ні. Новинарня. 25 серпня 2023.
  2. Бугайченко, Каріна (26 травня 2022). "Азовсталь — місце, де українці ще раз показали, що вони — сталеві" — історія дружини загиблого "азовця". Суспільне Новини (укр.). Процитовано 26 грудня 2022.
  3. Жінка, яка настільки любила Україну, що віддала найцінніше – свою дитину, а потім своє життя. Як загинула психологиня “Азову” Наталія Луговська. Ехо Червонограда (укр.). Процитовано 26 грудня 2022.
  4. Карбунар, Надія (7 жовтня 2022). Втратила на війні сина, зятя і загинула сама. Історія психологині «Азова» Наталії Луговської. Главком (укр.). Процитовано 26 грудня 2022.
  5. а б Бабуся “Азову”: хоч би кісточки їхні привезли…. Новинароня (укр.). 7 липня 2022. Процитовано 18 листопада 2022.
  6. Терещук, Галина (12 травня 2022). Втратила сина, зятя і сама загинула на війні. Історія психолога полку «Азов» Наталії Луговської із Червонограда. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 26 грудня 2022.
  7. У МАРІУПОЛІ ЗАГИНУЛА ПСИХОЛОГИНЯ ПОЛКУ «АЗОВ» І МАМА ВОЇНА НАТАЛІЯ ЛУГОВСЬКА. Твоє місто (укр.). 5 травня 2022. Процитовано 26 грудня 2022.
  8. а б З пологового будинку виписали жінку, яка на війні втратила маму, чоловіка та брата. https://varta1.com.ua (укр.). 14 травня 2022. Процитовано 26 листопада 2022.
  9. Ковкрак, Нава, Варшинін та інші: президент нагородив гвардійців і поліцію з Маріуполя. 45 – посмертно. Новинарня (укр.). 18 травня 2022. Процитовано 26 грудня 2022.

Джерела

ред.