Руснак Лариса Омелянівна

українська акторка
(Перенаправлено з Лариса Руснак)

Лари́са Омеля́нівна Русна́к (нар. 28 січня 1962(19620128), Подільськ, Одеська область) — українська акторка театру, кіно та дубляжу, провідний майстер сцени Київського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Народна артистка України (2015).[1]

Лариса Руснак
Народилася 28 січня 1962(1962-01-28) (59 років)
Подільськ, Одеська область
Національність українка
Громадянство Україна Україна
Діяльність акторка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb nm0750858
Нагороди та премії
Народний артист України Народна артистка України (2015)
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги III ступеня (2020)

БіографіяРедагувати

Народилася 28 січня 1962 року у місті Подільськ Одеської області.

У 1983 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс М. Карасьова).

З 1983 року актриса Київського Національного українського театру імені Івана Франка.

Активно займається озвучуванням і дубляжем зарубіжних фільмів, співпрацює з театром «Актор».[2]

Серед робіт в театрі «Актор»: У. Гібсон «Гітель і Джеррі», А. Николаї «Іграшка для мами».[3]

Знімається в кіно. Зокрема головні ролі зіграла у фільмі «Вітчим» (Ганна, мама Шури), «Право на захист» (Ніна), «Попіл Фенікса» (Мара). Грала також у фільмі «Украдене щастя» (Задорожна, мати Толіка), телесеріалах «День народження Буржуя» (Зіна), «Тільки кохання» та ін.

У 2009 році нагороджена срібною медаллю Національної Академії мистецтв України за значні наукові та творчі досягнення в галузі художньої культури, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва.[4]

У 2015 році Лариса Омелянівна удостоєна звання Народної артистки України.

У 2001—2019 роках була ведучою програми «Лото Забава» на каналі «1+1».

Нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня (2020)[5].

ФільмографіяРедагувати

  • «День народження Буржуя» (1999—2001)
  • «Мийники автомобілів» (2000)
  • «Під дахам великого міста» (2002)
  • «Право на захист» (2002)
  • «Попіл Фенікса» (2004)
  • «Украдене щастя» (2004)
  • «Непрямі докази» (2005)
  • «Новий російський романс» (2005)
  • «Битва божих корівок» (2006)
  • «Золоті хлопці-2» (2006)
  • «Перше правило королеви» (2006)
  • «Пороки та їхні прихильники» (2006)
  • «Ворог номер один» (2007)
  • «Рік золотої рибки» (2007)
  • «Маша і море» (2007)
  • «Вітчим» (2007)
  • «Серцю не накажеш» (2007)
  • «Моя прекрасна нянька» (2008)
  • «Незамотні» (2008)
  • «Ой, матусі…» (2008)
  • «Казка про чоловіка та жінку» (2008)
  • «Хороші хлопці» (2008)
  • «Акула» (2009)
  • «День переможених» (2009)
  • «Її серце» (2009)
  • «Лабіринти брехні» (2009)
  • «Право на помилування» (2009)
  • «Снігур» (2009)
  • «Третього не дано» (2009)
  • «Брат за брата» (2010)
  • «Тільки кохання» (2010)
  • «Доставити за будь-яку ціну» (2011)
  • «Кульбабка» (2011)
  • «Темні води» (2011)
  • «Чемпіони з підворіття» (2011)
  • «Ящик Пандори» (2011)
  • «Жіночий лікар» (2012)
  • «Лекції для домогосподарок» (2012)
  • «Порох і дріб» (2012)
  • «Дворняжка Ляля» (2014)
  • «Лабіринти долі» (2014)
  • «Манекенщиця» (2014)
  • «Чоловік на годину» (2014)
  • «Остання електричка» (2014)
  • «Безсмертник» (2015)
  • «Два плюс два» (2015)
  • «Полон» (2015)
  • «Друге життя» (2016)
  • «Команда» (2016)
  • «На лінії життя» (2016)
  • «Клянуся кохати тебе вічно» (2017)
  • «Стрімголов» (2017)
  • «Лікар Ковальчук» (2018)
  • «Вище тільки кохання» (2018)
  • «За вітриною» (2018)
  • «За три дні до кохання» (2018)
  • «Кохання під мікроскопом» (2018)
  • «Віддай мою мрію» (2018)
  • «Прислуга» (2018)
  • «Сувенір з Одеси» (2018)
  • «У минулого в боргу!» (2018)
  • «Чужі рідні» (2018)
  • «З вовками жити…» (2019)
  • «Місто закоханих» (2019)
  • «Передчуття» (2019)
  • «Сімейний портрет» (2020)
  • «Колір пристрасті» (2020)
  • «Козаки. Абсолютно брехлива історія» (2020)
  • «Із зав'язаними очима» (2020)
  • «Мертві лілії» (2021)

Дублювання та озвученняРедагувати

Сотні ролей українською та російською для студій та телеканалів «1+1», «Le Doyen», «Постмодерн» та інших.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати