Вікіпедія

Ланселот-Грааль

(Перенаправлено з Ланселот-Ґрааль)

"Ланселот-Грааль", також "Ланселот прозою", або "Вульгата" — серія з п'яти лицарських романів у прозі, старофранцузькою мовою, куди увійшли "Історія Грааля", "Роман про Мерліна", "Книга про Ланселота Озерного", "Пошуки Святого Грааля", "Смерть короля Артура". Складаючись в єдине ціле, ці частини є автономними творами. Раніше приписувався Вальтеру Мапу, зараз вважаються анонімними ("Мерлін", попри це, приписується Роберу де Борону).

Король Артур і сер Ланселот. Вітражі Вільяма Морріса, Бредфордська художня галерея.

"Ланселот-Грааль" є найзначнішим і найоб'ємнішим прозаїчним циклом, пов'язаним з артурівськими легендами (йому передував інший цикл, зазвичай іменований фахівцями «циклом Персеваля» або «циклом псевдо-Борона», а невдовзі після його завершення з'явилася «Пост-Вульгата», що була його істотним та дещо скороченим переопрацюванням), розвиваючи твори Робера де Борона та Кретьєна де Труа. Він став одним з основних джерел «Смерті Артура» Томаса Мелорі, а також вплинув на створення анонімними авторами роману «Трістан прозою».

Цикл був створений близько 1230 р., причому перші дві його частини — "Історія Грааля" і "Мерлін" — найпізніші.

Основному персонажеві Ланселоту відведено перші три романи циклу:

Пізніше до них додано ще два романи ("приквели"), що розповідають про попередні події — історію створення королівства Артура до народження Ланселота:

  • "Історія Святого Грааля" (фр. L'estoire del sant Graal), близько 1230-1235;
  • "Роман про Мерліна" прозою (фр. Le roman de Merlin en prose), 1200-1210.

До початку XX століття ці дві додані частини циклу приписувалися Вальтеру Мапу, оскільки в деяких манускриптах є посилання на його авторство. В даний час авторство Мапа не вважається достовірним через розбіжності між датуваннями смерті письменника і створення романів: Мап помер раніше від появи приписуваних йому творів.

Всі наведені назви умовні, оскільки кожний з романів зберігся у численних рукописних версіях і фрагментах під різноманітними назвами (наприклад, в рукописі ms. BnF, fr. 751 фрагмент роману має титул La chevance de Galaad, хоча умовною загальноприйнятою назвою роману є La queste del saint Graal).

Книга про Ланселота Озерного ред.

 
Артур отримав Екскалібур від Володарки Озера

У "Книзі про Ланселота Озерного" можна виділити кілька частин. Це якби три "малі" романи, що складають особливий субцикл. Природно, у них немає автентичних назв (як взагалі у більшості пам'ятників середньовічної літератури), і їх називають умовно "Романом про Галеота", "Романом про воза" і "Романом про Агравейн" (останній в науковій літературі називають також "Підготовкою пошуків Грааля"). Перед нами твір дуже великий, з великим числом персонажів, а отже й сюжетних ліній, що розвиваються паралельно і переплітаються між собою, але в цій на перший погляд хаотичній оповідній масі проглядає чіткий і продуманий розрахунок. Книга єдина за своїм задумом. Але єдність твору не приводить його до одноманітності і спрощеності.

На першому плані, крім Ланселота, постійно знаходяться Галеот з Сорелуа, найближчий друг протагоніста, кузен Ланселота Ліонель, а також зведений брат героя Ектор, прозваний Білим Лицарем, відважний Бодемагюс, благородний і цнотливий Боор і т. д. Розпадання артурівського лицарського братства на два ворогуючі клани — Ґовена і Ланселота — в цьому романі лише вгадується.

По ходу розповіді драматизм ситуацій все наростає, дедалі більше персонажів (нехай другорядних і тим самим етично нейтральних) гине, дедалі більше з'являється описів всяких беззаконь, насильств, убивств. І ще наростає в книзі тривожне передчуття трагічного кінця, який передбачений артурівському королівству. Про рокову зраду Мордреда тут ще не розказано, але вона вже передчувається, хоча він виступає в романі як повноправний член артурівського братства.

Пошуки Святого Грааля ред.

 
Ґалахад, Боор і Персіваль з Граалем

У наступному романі сцен сповіді й покаяння нітрохи не менше, ніж сцен посвячення в лицарі або описів турнірів. Після важкої внутрішньої боротьби Ланселот визнає гріховність свого кохання до королеви й відмовляється від цієї пристрасті. Тому йому вдається побачити чудовий Грааль. Але володіти святинею дано іншим. Перший серед трьох обранців — Ґалахад, син Ланселота і дочки Короля-рибалки. В кінці роману Ґалахад обирається королем Сарра, куди переноситься Грааль. Там Ґалахад вмирає, оточений знаменнями й чудесами. У віддаленій обителі кінчає свої дні й інший обранець — Персеваль. Але він не зміг стати королем Грааля, хоча він також чистий, як Ґалахад. Йому доводиться випробувати чимало спокус, і найменше коливання не буде йому прощено. Третій обранець — Боор — також ледь не робить гріх хтивості, хоча його штовхає на це не сластолюбство, а жаль: закохана в нього прекрасна дівчина загрожує кинутися з високої вежі, якщо юнак не відповість на її любов. Боор коливається, і ці хвилинні сумніви вирішують його долю. Обраність Галахада пізнається в символічній сцені: лише йому вдається вийняти з піхов чудовий меч Давида; ні Боор, ні Персеваль не можуть цього зробити. У романі починає домінувати думка, що подвиг цнотливості не менш значний, ніж сутичка на списах або мечах. І замок Грааля відкривається обранцям сам собою: чудовий корабель, на палубу якого вони зійшли, спокійно пристає до його стін. Так релігійно-містичні ідеали тріумфують над куртуазними.

Сюжетні лінії, спочатку як би випадково розбрідаються в різні боки, в кінці книги з'єднуються в єдиний вузол. Грааль і кровоточивий спис підносяться на небеса. Багато героїв гинуть або тихо згасають в самоті. Втомлений Боор повертається в королівство Логр, при дворі короля Артура.

Смерть Артура ред.

 
Персіваль з Граалем

Кінець артурівського королівства описаний в останньому романі циклу. Це дуже стислий твір. Оповідання як би витягнуте в одну туго натягнуту пряму, епізоди стрімко йдуть один за одним, і темп їх чергування до кінця роману все наростає, а самі епізоди стають все компактніше і коротше. Атмосфера трагічності в цій книзі ще більше згущується.

Дух підозрілості та ворожнечі, що проник у лицарське братство, ще більше посилюється, коли виявляється, що Ланселот відкинув зароки та обітниці й знову вдається до кохання з королевою. "Партія Ґовена" налаштовує проти Ланселота короля. Починається війна. Королівство короля Артура занурюється в криваву і безглузду усобицю. Гинуть Аґравейн, Ґаерьет, Герреет (брати Ґовена). Військо короля Артура люто тримає в облозі Замок Веселої Сторожі, де сховався Ланселот з Боором і Ектором і вивезена ними королева. В одній із сутичок Ланселот валить на землю короля, але дарує йому життя. Настає недовге перемир'я: Артуру необхідно захистити свої землі від римлян. У цій новій війні гинуть лицарі Круглого Столу. Збираючись на цю війну, Артур робить фатальну помилку: довіряє управління своєю столицею Мордреду.

Настає кульмінаційний момент драми. Римляни відкинуті. Але племінник короля Артура Мордред (а насправді його син від кровозміснго зв'язку з сестрою) під час відсутності короля захоплює владу і примушує до співжиття королеву. У цьому випадку Джиневра залишається вірна чоловікові й шле до нього таємного гінця. Починається остання війна. Вмирає від ран Ґовен, гинуть в бою Івейн і Сагремор. Артур і Мордред в довгому поєдинку наносять один одному смертельні рани. Присмертний король прощається зі своїм мечем Ескалібуром і пливе на чарівному кораблі в країну мертвих — на острів Авалон. Ланселот і його товариші вирішують помститися синам Мордреда. У цій битві гинуть останні люди Артурового воїнства, деякі вцілілі незабаром закінчують свої дні в глухих обителях. Останнім йде з життя Боор.

Роман фактично має дві послідовних кінцівки: відхід Ґалахада у небесний Єрусалим після того, як він відкрив таємницю Грааля, і відхід смертельно пораненого Артура після того, як він кинув в озеро свій непотрібний відтепер меч. Час Ґалахада переноситься у вічність потойбічного світу; час Артура — у віртуально нескінченну тривалість невизначеності. Між обома кінцівками намічається зв'язок за аналогією, так що кожна з них дозволяє розшифрувати моральний сенс іншої.

Посилання ред.

  • Михайлов А. Д.Французький рицарський роман. М., 1976. C. 269—281.

Зовнішні посилання ред.

Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ланселот-Грааль&oldid=39320232