Ландмаршал
Ландмарша́л (нім. Landmarschall, «крайовий / земський маршал»), або ма́ршал ландта́гу (нім. Landtagsmarschall) — голова парламенту (ландтагу) у деяких німецькомовних країнах: Австрії, Пруссії, Курляндії, Померанії, Саксонії, Сілезії, Шлезвігу-Гольштейні, Тіролі. Обирався із числа депутатів парламенту і затверджувався правителем країни. Вперше згадується у Лівонії під 1338 роком і Австрії під 1358 роком[1]. У Богемії, Польщі, Литві відповідав маршалкам, у Британії — спікеру. Цю посаду не слід плутати із тевтонськими маршалами.
Лівонія ред.
У герцогстві Курляндії і Семигалії (1561—1795) ландамаршал очолював курляндський ландтаг, державні збори курляндського лицарства. Він обов'язково був шляхтичем — зареєстрованим членом лицарської корпорації, і землевласником, володарем маєтку[2]. На урочистостях і сесіях ланмаршал носив на знак своєї офіційної влади срібну палицю[2]. Він виконував функції посередника із урядом герцогства, а також скликав за необхідності шляхетські збори. Ландмаршал відповідав за кінні поштові станції Курляндії й спільну скарбницю курляндського лицарства[2]. Він виступав виразником усього краю і мав право подавати скарги монарху.
У Ліфлнядії, Естляндії та Езелі ландмаршали мали функції, схожі з курляндськими, і були головами місцевого лицарства — ліфляндського, естляндського і езельського.
Див. також ред.
- Маршалок
- Богемський маршалок (Оберст-ландмаршал)
- Спікер
Примітки ред.
Бібліографія ред.
- Obenaus, Herbert. Anfänge des Parlamentarismus in Preußen bis 1848. Düsseldorf: Droste, 1984, S. 200, S. 312f.
- Landmarschall.// Deutsches Rechtswörterbuch. Weimar, 1987. Bd. 8, Heft 4. [2]
- Provinzialrecht der Ostseegouvernements (Baltisches Provinzialrecht). I. Behördenverfassung. St. Petersburg 1845. – II. Ständerecht. St. Petersburg 1845. – III. Privatrecht. St. Petersburg 1864.
Посилання ред.
- Landmarschall [Архівовано 23 липня 2020 у Wayback Machine.] // Baltischen Rechtswörterbuch.