Лале Андерсен (нім. Lale Andersen; 23 березня 1905, Леге[4] — 29 серпня 1972, Відень) — німецька співачка і автор пісень, виконавець знаменитої пісні «Лілі Марлен»[5].

Лале Андерсен
нім. Lale Andersen
Lale.jpg
Основна інформація
Дата народження 23 березня 1905(1905-03-23)[1][2][…]
Місце народження Легеd, Stadtbezirk 1 Nordd, Бремергафен, Бремен, Німецька імперія
Дата смерті 29 серпня 1972(1972-08-29)[1][2][…] (67 років)
Місце смерті Відень, Австрія[1]
Поховання
Роки активності з 1931
Громадянство Німеччина
Професії авторка-виконавиця, акторка, співачка, сценаристка, авторка пісень, автобіограф
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Будучи дочкою корабельного управителя, Лізелотта Гелена Берта Бунненберг (нім. Liese-Lotte Helene Berta Bunnenberg) народилась і виросла у Бремергафені. Ще в 17 років вона вийшла заміж за художника Пауля Ернста Вільке (1894—1971). У період з 1924 по 1929 рік у пари народилось троє дітей: Бйорн, Кармен-Літта та Міхаель.

1931 року, розійшовшись з чоловіком і залишивши у родичів трьох дітей, майбутня співачка вирушила в Берлін, де і взяла псевдонім Лале Андерсен. Тут вона вчилась у театральній студії і співала в кабаре.

У 1933—1937 роках Андерсен грала в цюрихському театрі, у цей період почалася її дружба з композитором Рольфом Ліберманом, що тривала до кінця життя Лале.

 
Лале Андерсен на сцені «Kabarett der Komiker». 1938 рік.

У 1938 році Андерсен працювала в мюнхенському кабаре «Сімпль», а з 1939 року в престижному берлінському «Kabarett der Komiker». Тут вона познайомилася з композитором Норбертом Шульце і почала виконувати його нову пісню «Лілі Марлен». З початком війни ця пісня здобула величезну популярність серед солдатів, причому не тільки німецьких. Було продано близько двох мільйонів записів і таким чином ця пісня стала першою в німецькій історії, що подолала позначку в мільйон проданих екземплярів[6].

Проте офіційна німецька пропаганда ставилася до співачки негативно, як через недостатню бадьорість її головного шедевра, так і через її близькість до Лібермана та інших німецьких і швейцарських музикантів єврейського походження. У певний період виконання «Лілі Марлен» навіть було офіційно заборонено в Німеччині[7], а Андерсен намагалася покінчити з собою.

Після закінчення Другої світової війни Андерсен на кілька років зникла зі сцени. Її повернення відбулося тільки в 1952 році, коли диск з її піснею «Синя ніч над гаванню» (нім. Die blaue Nacht am Hafen) на її власні слова став у Німеччині золотим. Представляла ФРН на конкурсі пісні Євробачення 1961 року, на якому посіла 13 місце. На той момент Андерсен було 56 років, і вона більше 45 років тримала рекорд найстаршого учасника Євробачення.

 
Лале Андерсен із своїм чоловіком Артуром Беулом. 1953 рік.

Аж до 1967 року Андерсен активно концертувала в Європі, США і Канаді. Потім, залишивши сцену, вона випустила дві книги спогадів: «Як стати акулою? Веселий путівник для всіх, хто хоче співати або складати шлягери» (нім. Wie werde ich Haifisch? – Ein heiterer Ratgeber für alle, die Schlager singen, texten oder komponieren wollen; 1969) і «У неба багато фарб» (нім. Der Himmel hat viele Farben; 1972).

ДискографіяРедагувати

  • 1939: Backboard ist links (Schiffsjungenlied) (слова Фреда Ендріката)
  • 1939: Der Junge an der Reling
  • 1939: Lili Marleen (перекладено на понад 48 мов; продажі понад 2 000 000[6])
  • 1941: de:Es geht alles vorüber, es geht alles vorbei
  • 1941: Unter der roten Laterne von St. Pauli
  • 1949: Schäferlied (слова Петера Гакса)
  • 1949: Die Fischer von Langeoog
  • 1951: Blaue Nacht, o blaue Nacht am Hafen (ориг. Jealous Heart)
  • 1951: Spiel’ mir eine alte Melodie (ориг. Simple Melody)
  • 1952: Grüß mir das Meer und den Wind (ориг. Please, Mister Sun)
  • 1953: Fernweh (пізніше перекладений для Петули Кларк як Helpless)
  • 1953: Ich werd’ mich an den Jonny schon gewöhnen
  • 1954: Kleine Nachtmusik (на тему Моцарта)
  • 1958: Jan von Norderney
  • 1958: Dreigroschenopersongs
  • 1958: Die Dame von der Elbchaussee
  • 1958: de:Hein Mück
  • 1959: de:Ein Schiff wird kommen (ориг. Ta pedia tou Pirea / Never on Sunday; продаж понад 800 000[6])
  • 1959: Blue Hawaii
  • 1961: Einmal sehen wir uns wieder (Пісня-конкурсантка Євробачення 1961 року)
  • 1961: Wenn du heimkommst (пізніше перекладена англійською мовою для Генка Локліна[en] під назвою Happy Journey)
  • 1963: He, hast du Feuer, Seemann?
  • 1963: Die kleine Bank im Alsterpark
  • 1964: In Hamburg sind die Nächte lang (пізніше перекладена англійською мовою для The King Sisters[en] під назвою In Hamburg When the Nights Are Long)
  • 1963: Mein Leben, meine Lieder (Musikalische Memoiren)
  • 1964: Was ist ein Strand ohne Wind und Meer
  • 1969: Der Rummelplatz am Hafen
  • 1971: Geh’ nicht zurück aufs Meer (ориг. Ruby, Don't Take Your Love to Town)

ФільмографіяРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Lale Andersen: Der Himmel hat viele Farben. Leben mit einem Lied, autobiografischer Roman. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1972, 1984, dtv, München 1981. ISBN 3-421-01625-9.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118502808 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  4. нині в межах Бремергафена
  5. Website über Leben und Werk von Lale Andersen
  6. а б в Murrells, Joseph (1978). The Book of Golden Discs: The Records That Sold a Million. 2. Auflage. Limp Edition,London. с. 22. ISBN 0-214-20512-6. 
  7. Fred K. Prieberg: Handbuch Deutsche Musiker 1933—1945, CD-Rom-Lexikon, Kiel 2004, S. 2347, Quelle: BA R 55/ 696. Blatt 62.

ПосиланняРедагувати