Відкрити головне меню

Ладини, Ладіни[1] (ладин. Ladins, нім. Ladiner, італ. Ladini) — етнічна спільнота[2][3], що входить до ретороманської групи[4].

Ладини
Ladin.png
Розселення ладинів у Південному Тиролі
Кількість від 30 до 50 тис. осіб
Ареал Італія (провінції Больцано, Тренто та Беллуно)
Швейцарія (кантон Ґраубюнден)
Раса європеоїди
Близькі до: романші
фріули
Входить у Ретороманці
Мова Ладинська
Релігії католики
кальвіністи

Зміст

Загальні даніРедагувати

Ладинці переважно мешкають на півночі Італії, у провінціях Больцано, Тренто та Беллуно, в п'яти долинах: Ґардені, Бадії, Фасса, д'Ампеццо та Лівіналлонґо[5].

Також ладини мешкають у східній частині Швейцарії, кантон Ґраубюнден долина Енґадін[6]. У Південному Тиролі ладини складають 4,53% населення.

Віруючі — кальвіністи у Швейцарії та католики в Італії. За походженням ладини — нащадки ретів, романізованих в перших століттях н. е.

Неофіційною столицею ладин є містечко Корвара-ін-Бадія.

ІсторіяРедагувати

Термін «ладини» виник в середині XIX століття завдяки працям італійського лінгвіста Ґраціадіо Ісайя Асколі, який у своїй праці «Saggi ladini» (1873) вперше написав про єдиність ладинської мовної грури Ґраубюндена (Швейцарія), Фріулі (Італія) та Південного Тіролю (Австрія; нині - Італія).

У 1870 році було утворена організація «Ладинська нація» (ладин. «Nazium Ladina»), а в 1905 році «Ладинська Спілка» (ладин. «Union Ladina»), які об'єднували ладин у боротьбі за їхні культурні та мовні права. Нині найвпливовішою серед ладин є громадська організація «Загальна спілка ладин Доломітових Альп» ладин. «Union Generela di Ladins dla Dolomites»).

МоваРедагувати

Розмовляють Ладинською мовою, яка входить у ретороманські мови, в Швейцарії користуються також німецькою мовою, в Італії — італійською та німецькою.

 
Мапа поширення Ладинської мови в Італії

Перший текст ладинською мовою, бадіотським діалектом, датується 1631 року. У 1833 році Мікура де Рю склав першу ладинську граматику «Versuch einer deutsch ladinischen Sprachlehre». У 1879-1895 роках Йоганн Баптист Альтон (1845-1900) опублікував збірник ладинських історій та легенд, що складався з семи книг.

У 1905 році Вільгельм Мородер випускав в Ґардені ладинською мовою часипс «L'amik di Ladins». 1815 та 1865 роках в Південному Тіролі ладинською мовою було надруковано молитовник, а в 1879 році Маттеусом Декларом було видано життєпис Святого Женовева.

У другій половині XIX століття австрійське шкільне відомство дозволило вивчати ладинською мовою Біблію у школах долини Ґардена.

З приходом до влади Беніто Муссоліні була запроваджена політика італьянізації, яка значно погіршила становище ладинської мови — її усувнули зі сфер культури, освіти, судочинства, послуг, засобів масової інформації та замінили італійською.

У 1948 році був ухвалений автономний статут регіону Трентіно-Альто-Адідже, який передбачав об'єднання провінції Больцано з італомовною провінцією Тренто. Відповідно до статуту, більшість автономних повноважень делегувались регіону, в якому більшість населення становили італійці. Таким чином ладинці виключались з процесу прийняття рішень. У 1972 році був прийнятий новий статут автономного регіону, який передбачав надання політичних та культурних прав ладинам з одночасним розширенням автономії провінції Больцано шляхом делегування органам провінції повноважень держави та регіону[7]. У лютому 2001 року була ухвалена нова редакція статуту, яка спрямована на подальше розширення автономії Південного Тиролю та Тренто, повноваження яких на цей момент значно ширші за повноваження автономного регіону.

У 1949 році почала виходити щомісячна газета ладинською мовою «Ми ладини» (ладин. «Nos Ladims»), 1972 році газета перейменована на «Голос Ладин» (ладин. «La Usc Ladins»). З 1990 року газета стала щотижневиком.

Для збереження, підтримання та поширення ладинської мови, у 1975 – 1976 роках, створено три інститути ладинської культури: «Інститут ладинської культури Majon de Fascegn»[8] для долин Валь і Фасса у містечку Віґо-ді-Фасса, «Інститут ладинської культури Мікура де Рю[en]» для долин Ґардена і Бадiа, знаходиться у містечку Сан-Мартіно-ін-Бадія та Інститут ладинської культури «Cesa de Jan» для муніципалітетів Колле-Санта-Лучія, д'Ампеццо та Лівіналлонґо (долин Аґордо, Кадоре, Комеліко та Цольдо) у провінції Беллуно.

Ладинска визнана міноритарною мовою у 54 комунах провінцій Трентіно-Альто-Адідже та Фріулі-Венеція-Джулія. З 1989 року в адміністрації провінції Больцано ладинська мова є обов'язковою. У 1993 році ладинська є обов'язковою у долині Фасса[de]. У провінції Тренто з 1993 року ладинська використовується у дитсадках, та є обов'язковою для вивчення у школах. Радіо міста Больцано щодня робить дві передачі по 20–25 хвилин уранці й увечері ладинською мовою.

 
Мовна ситуація у Південному Тіролі, 1888 рік.
 
Мовна ситуація у Південному Тіролі, 2011 рік.
 
Мовна ситуація у Південному Тіролі та Трентіно, 2011 рік.

Чисельність ладин за муніципалітетами[9]Редагувати

Назва(укр.) Назва(ладин.) Назва(італ.) Назва(нім.) Провінція Площа
(км²)
Чисельність
Кортіна-д'Ампеццо Anpezo Cortina d’Ampezzo Hayden Беллуно 255 6,150 (15,6%)
Ортізеї Urtijëi Ortisei St. Ulrich in Gröden Больцано 24 4,569 (84,19%)
Бадія Badia Badia Abtei Больцано 82 3,237 (94,07%)
Мареббе Mareo Marebbe Enneberg Больцано 161 2,684 (92,09%)
Моена Moéna Moena Moena Тренто 82 2,628 (78,8%)
Сельва-ді-Валь-Ґардена Sëlva Selva di Val Gardena Wolkenstein in Gröden Больцано 53 2,589 (89,74%)
Поцца-ді-Фасса Poza Pozza di Fassa Potzach im Fassatal Тренто 73 1,983 (82,6%)
Канацеї Cianacei Canazei Kanzenei Тренто 67 1,844 (79,7%)
Санта-Кристіна-Вальґардена Santa Cristina Gherdëina Santa Cristina Valgardena St. Christina in Gröden Больцано 31 1,840 (91,40%)
Сан-Мартіно-ін-Бадія San Martin de Tor San Martino in Badia St. Martin in Thurn Больцано 76 1,727 (96,71%)
Лівіналлонґо-дель-Коль-ді-Лана Fodom Livinallongo del Col di Lana Buchenstein Беллуно 99 1,436 (54,3%)
Корвара-ін-Бадія Corvara in Badia Corvara Kurfar Больцано 42 1,266 (89,70%)
Ла-Валле La Val La Valle Wengen Больцано 39 1,251 (97,66%)
Віґо-ді-Фасса Vich Vigo di Fassa Vig im Fassatal Тренто 26 1,142 (87,7%)
Кампітелло-ді-Фасса Ciampedèl Campitello di Fassa Kampidel im Fassatal Тренто 25 732 (82,2%)
Сораґа Sorèga Soraga Überwasser Тренто 19 677 (85,5%)
Маццин Mazin Mazzin Mazzin Тренто 23 440 (77,3%)
Колле-Санта-Лучія Col Colle Santa Lucia Verseil Беллуно 15 418 (50,6%)

ЦікавоРедагувати

Від «ладини» походить назва у геології Ладинський ярус.

Відомі ладиниРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Система державного управління Швейцарської Конфедерації: досвід для України / уклад. Л. В. Примаченко; за заг ред.Ю. В. Ковбасюка, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ 2011. – 56 с
  2. Jan Markusse: The South Tyrolese Inter-Ethnic Package Deal. An Example for Other Multi-Ethnic Regions?, in: Yearbook of European Studies 6. Borders and Territories. Rodopi, Amsterdam/Atlanta 1993, ISBN 90-5183-506-X, p. 193-220. E. g. For the small ethnic group of Ladins the package offers advantages and disadvantages.
  3. Christoph Perathoner: Die Dolomitenladiner 1848-1918: ethnisches Bewusstsein und politische Partizipation. Folio, Bozen/Wien 1998, ISBN 978-3852560809
  4. Ретороманці
  5. Інститут ладинської культури «Cesa de Jan»
  6. Народи Швейцарії: короткий історичний нарис «Етнографія та побут народів світу»
  7. В.Пономаренко. Загальна декларація мовних прав та прав прав мовних меншин
  8. Istitut Cultural Ladin Majon di Fascegn
  9. Survey Ladins. Usi linguistici nelle valli ladine

ПосиланняРедагувати