Вікіпедія

Ладини

етнічна група

Ладини, Ладіни[1] (ладин. Ladins, нім. Ladiner, італ. Ladini) — етнічна спільнота[2][3], що входить до ретороманської групи[4].

Ладини
Розселення ладинів у Південному Тиролі
Самоназва Ladins
Кількість від 30 до 50 тис. осіб
Ареал Італія (провінції Больцано, Тренто та Беллуно)
Швейцарія (кантон Ґраубюнден)
Раса європеоїди
Близькі до: романші
фріули
Входить до Ретороманці
Мова Ладинська

Загальні дані ред.

Ладинці переважно мешкають на півночі Італії, у провінціях Больцано, Тренто та Беллуно, в п'яти долинах: Ґардені, Бадії, Фасса, д'Ампеццо та Лівіналлонґо[5].

 
 
Ладинський прапор

Також ладини мешкають у східній частині Швейцарії, кантон Ґраубюнден долина Енґадін[6]. У Південному Тиролі ладини складають 4,53 % населення.

Віруючі — кальвіністи у Швейцарії та католики в Італії. За походженням ладини — нащадки ретів, романізованих в перших століттях н. е.

Неофіційною столицею ладин є містечко Корвара-ін-Бадія.

Історія ред.

Термін «ладини» виник в середині XIX століття завдяки працям італійського лінгвіста Ґраціадіо Ісайя Асколі, який у своїй праці «Saggi ladini» (1873) вперше написав про єдиність ладинської мовної групи Ґраубюндена (Швейцарія), Фріулі (Італія) та Південного Тіролю (Австрія; нині - Італія).

У 1870 році було утворена організація «Ладинська нація» (ладин. «Nazium Ladina»), а в 1905 році «Ладинська Спілка» (ладин. «Union Ladina»), які об'єднували ладин у боротьбі за їхні культурні та мовні права. Нині найвпливовішою серед ладин є громадська організація «Загальна спілка ладин Доломітових Альп» ладин. «Union Generela di Ladins dla Dolomites»).

Мова ред.

Розмовляють Ладинською мовою, яка входить у ретороманські мови, в Швейцарії користуються також німецькою мовою, в Італії — італійською та німецькою.

 
Мапа поширення Ладинської мови в Італії

Перший текст ладинською мовою, бадіотським діалектом, датується 1631 року. У 1833 році Мікура де Рю склав першу ладинську граматику «Versuch einer deutsch ladinischen Sprachlehre». У 1879-1895 роках Йоганн Баптист Альтон (1845-1900) опублікував збірку ладинських історій та легенд, що складалася з семи книг.

У 1905 році Вільгельм Мородер випускав в Ґардені ладинською мовою часопис «L'amik di Ladins». 1815 та 1865 роках в Південному Тіролі ладинською мовою було надруковано молитовник, а в 1879 році Маттеусом Декларом було видано життєпис Святого Женовева.

У другій половині XIX століття австрійське шкільне відомство дозволило вивчати ладинською мовою Біблію у школах долини Ґардена.

З приходом до влади Беніто Муссоліні була запроваджена політика італьянізації, яка значно погіршила становище ладинської мови — її усунули зі сфер культури, освіти, судочинства, послуг, засобів масової інформації та замінили італійською.

У 1948 році був ухвалений автономний статут регіону Трентіно-Альто-Адідже, який передбачав об'єднання провінції Больцано з італомовною провінцією Тренто. Відповідно до статуту, більшість автономних повноважень делегувались регіону, в якому більшість населення становили італійці. Таким чином ладинці виключалися з процесу прийняття рішень. У 1972 році був прийнятий новий статут автономного регіону, який передбачав надання політичних та культурних прав ладинам з одночасним розширенням автономії провінції Больцано шляхом делегування органам провінції повноважень держави та регіону[7]. У лютому 2001 року була ухвалена нова редакція статуту, яка спрямована на подальше розширення автономії Південного Тіролю та Тренто, повноваження яких на цей момент значно ширші за повноваження автономного регіону.

У 1949 році почала виходити щомісячна газета ладинською мовою «Ми ладини» (ладин. «Nos Ladims»), 1972 році газета перейменована на «Голос Ладин» (ладин. «La Usc Ladins»). З 1990 року газета стала щотижневиком.

Для збереження, підтримання та поширення ладинської мови, у 1975-1976 роках, створено три інститути ладинської культури: «Інститут ладинської культури Majon de Fascegn»[8] для долин Валь і Фасса у містечку Віґо-ді-Фасса, «Інститут ладинської культури Мікура де Рю[en]» для долин Ґардена і Бадіа, знаходиться у містечку Сан-Мартіно-ін-Бадія та Інститут ладинської культури «Cesa de Jan» для муніципалітетів Колле-Санта-Лучія, д'Ампеццо та Лівіналлонґо (долин Аґордо, Кадоре, Комеліко та Цольдо) у провінції Беллуно.

Ладинска визнана міноритарною мовою у 54 комунах провінцій Трентіно-Альто-Адідже та Фріулі-Венеція-Джулія. З 1989 року в адміністрації провінції Больцано ладинська мова є обов'язковою. У 1993 році ладинська є обов'язковою у долині Фасса[de]. У провінції Тренто з 1993 року ладинська використовується у дитсадках, та є обов'язковою для вивчення у школах. Радіо міста Больцано щодня робить дві передачі по 20-25 хвилин уранці й увечері ладинською мовою.

 
Мовна ситуація у Південному Тіролі, 1888 рік.
 
Мовна ситуація у Південному Тіролі, 2011 рік.
 
Мовна ситуація у Південному Тіролі та Трентіно, 2011 рік.

Чисельність ладин за муніципалітетами[9] ред.

Назва(укр.) Назва(ладин.) Назва(італ.) Назва(нім.) Провінція Площа
(км²) 		Чисельність
Кортіна-д'Ампеццо Anpezo Cortina d’Ampezzo Hayden Беллуно 255 6,150 (15,6%)
Ортізеї Urtijëi Ortisei St. Ulrich in Gröden Больцано 24 4,569 (84,19%)
Бадія Badia Badia Abtei Больцано 82 3,237 (94,07%)
Мареббе Mareo Marebbe Enneberg Больцано 161 2,684 (92,09%)
Моена Moéna Moena Moena Тренто 82 2,628 (78,8%)
Сельва-ді-Валь-Ґардена Sëlva Selva di Val Gardena Wolkenstein in Gröden Больцано 53 2,589 (89,74%)
Поцца-ді-Фасса Poza Pozza di Fassa Potzach im Fassatal Тренто 73 1,983 (82,6%)
Канацеї Cianacei Canazei Kanzenei Тренто 67 1,844 (79,7%)
Санта-Кристіна-Вальґардена Santa Cristina Gherdëina Santa Cristina Valgardena St. Christina in Gröden Больцано 31 1,840 (91,40%)
Сан-Мартіно-ін-Бадія San Martin de Tor San Martino in Badia St. Martin in Thurn Больцано 76 1,727 (96,71%)
Лівіналлонґо-дель-Коль-ді-Лана Fodom Livinallongo del Col di Lana Buchenstein Беллуно 99 1,436 (54,3%)
Корвара-ін-Бадія Corvara in Badia Corvara Kurfar Больцано 42 1,266 (89,70%)
Ла-Валле La Val La Valle Wengen Больцано 39 1,251 (97,66%)
Віґо-ді-Фасса Vich Vigo di Fassa Vig im Fassatal Тренто 26 1,142 (87,7%)
Кампітелло-ді-Фасса Ciampedèl Campitello di Fassa Kampidel im Fassatal Тренто 25 732 (82,2%)
Сораґа Sorèga Soraga Überwasser Тренто 19 677 (85,5%)
Маццин Mazin Mazzin Mazzin Тренто 23 440 (77,3%)
Колле-Санта-Лучія Col Colle Santa Lucia Verseil Беллуно 15 418 (50,6%)

Цікаво ред.

Від «ладини» походить назва у геології Ладинський ярус.

Відомі ладини ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Система державного управління Швейцарської Конфедерації: досвід для України / уклад. Л. В. Примаченко; за заг ред.Ю. В. Ковбасюка, С. В. Загороднюка. – К. : НАДУ 2011. – 56 с (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 серпня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
  2. ↑ Jan Markusse: The South Tyrolese Inter-Ethnic Package Deal. An Example for Other Multi-Ethnic Regions?, in: Yearbook of European Studies 6. Borders and Territories. Rodopi, Amsterdam/Atlanta 1993, ISBN 90-5183-506-X, p. 193-220. E. g. For the small ethnic group of Ladins the package offers advantages and disadvantages.
  3. ↑ Christoph Perathoner: Die Dolomitenladiner 1848-1918: ethnisches Bewusstsein und politische Partizipation. Folio, Bozen/Wien 1998, ISBN 978-3852560809
  4. ↑ Ретороманці. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 9 квітня 2019.
  5. ↑ Інститут ладинської культури «Cesa de Jan». Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
  6. ↑ Народи Швейцарії: короткий історичний нарис [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] «Етнографія та побут народів світу»
  7. ↑ В.Пономаренко. Загальна декларація мовних прав та прав прав мовних меншин (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2021. Процитовано 9 квітня 2019.
  8. ↑ Istitut Cultural Ladin Majon di Fascegn. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
  9. ↑ Survey Ladins. Usi linguistici nelle valli ladine. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 9 квітня 2019.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ладини&oldid=38190279