Відкрити головне меню

Іван Лаврів (псевдо: «Нечай», «Мирон», «Богун», «50», «555») (1919, с. Белеїв, Долинський район, Івано-Франківська область — 15 травня 1949, с. Корчин, Сколівський район, Львівська область) — діяч ОУН, повітовий провідник Долинського повіту (1939—1941), окружний провідник Калуської округи (1942—1945), обласний провідник Дрогобицької області (1945—1949). Почесний громадянин Долини.

Іван Лаврів
Lavriv Nechaj.jpg
Прізвисько «Нечай», «Мирон», «Богун», «50», «555»
Народження 1919(1919)
с. Белеїв, Долинський район, Івано-Франківська область
Смерть 15 травня 1949(1949-05-15)
с. Корчин, Сколівський район, Львівська область
Громадянство Україна Україна
Приналежність OUN-B-01.svg ОУН
UPA-Zaslugy1.png УПА
Партія Організація українських націоналістів
Командування обласний провідник ОУН Дрогобицької області (1945—1949)
Нагороди Бронзовий Хрест Заслуги — 25.04.1945

ЖиттєписРедагувати

Народився 1919 року у селі Белеїв (тепер Долинський район, Івано-Франківська область).

Навчався у Львівському університеті. Вступив до ОУН. Влітку 1938 року заарештований польською поліцією та засуджений Окружним судом у Стрию 9 грудня 1938 року до 6 років ув'язнення.

Після початку війни 1939 року повернувся на Станіславщину і продовжив боротьбу, стає повітовим провідником Долинського повіту ОУН з 1939 по 1941. У вересні 1941 року у місті Долині Іван Лаврів бере участь в урочистих зборах Українського повітового революційного комітету (УПРК), виступивши там з промовою, у якій закликав присутніх до відданої праці.

Згодом стає окружним провідником ОУН Калуської округи (1942—1945). 9 вересня 1944 року провідник «Нечай» провів реорганізацію повстанських відділів у Калуській окрузі та організував нові відділи (сотні) в Болохівських лісах. На нетривалий період Лаврів стає обласним організаційним референтом Станіславської області (05–07.1944).

З серпня 1945 стає обласним провідником ОУН Дрогобицької області. Зиму 1945—1946 перебував у районі сіл Гребенів, Либохора, Кам'янка Сколівського району Дрогобицької області, а також поблизу села Сукіль Станіславської області, а взимку 1946—1947 перебував біля села Козаківка (тепер Болехівська міська рада). З літа 1947 року Дрогобицька округа складалася з чотирьох надрайонів: Дрогобицького (Дрогобицькийміський і районні проводи, Дублянський, Меденицький та Підбузький), Самбірського (Добромильський, Нижньоустрицький, Самбірський, Старосамбірський, Стрілківський та Хирівськийрайони), Стрийського (Стрийський та Сколівськийрайонні проводи), Турківського (Боринський, Славський, Турківський райони Дрогобицької області та Закарпаття).

У підпіллі Іван Лаврів одружився з Галиною Морокою-«Степова», яка не тільки була вірною супутницею по житті, але й активним побратимом в підпільній боротьбі. 6 листопада 1946 року на бункер, де перебувала дружина «Нечая» з сином Мироном була здійснена атака і вони загинули.

15 травня 1949 року загинув поблизу села Корчин Сколівського району.

Вшанування пам'ятіРедагувати

Є почесним громадянином міста Долина.[1]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Борис М. Нескорена Долинщина. Літопис визвольних змагань. Мартирологи, біографії, спогади, документи, фотографії. — Івано-Франківськ : Нова Зоря. 2002. — 700 с.
  • Ремесло повстанця. Збірник праць підполковника УПА Степана Фрасуляка— «Хмеля». / Ред. і упоряд. Р. Забілий. — Львів : Центр досліджень визвольного руху, 2007. — 424 с.
  • Cеpгiйнyк B. Укpaiнський здвиг: Пpикapпaття. 1939—1955. — K. : УкpaїнськaBидaвничaCпiлкa, 2005. — 840 с.