Лаврик Геннадій Іванович
Геннадій Іванович Ла́врик (рос. Геннадий Иванович Лаврик; 28 серпня 1930, Красний Куток — 21 червня 2014) — український архітектор, доктор архітектури з 1980 року, професор з 1982 року. Член Спілки архітекторів УРСР з 1962 року, дійсний член Української академії архітектури з 1993 року[1].
| Геннадій Іванович Лаврик | |
|---|---|
| рос. Геннадий Иванович Лаврик | |
 | |
| Народження | 20 серпня 1930 |
| Смерть | 21 червня 2014 (83 роки) |
| Країна (підданство) |
 Україна |
| Навчання | Харківський інженерно-будівельний інститут |
| Діяльність | архітектор |
| Членство | Національна спілка архітекторів України |
Біографія ред.
Народився 28 серпня 1930 року в селі Красному Кутку Борисовського району Бєлгородської області на Східній Слобідщині. 1955 року закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Відтоді працював у Харківській філії інститу «Діпромісто». У 1959—1960 роках — у Ворошиловському гірничо-металургійному інституті; у 1963—1967 роках — у Київському зональному науково-дослідному інституті експериментального проектування; у 1967—1970 роках — у Київському науково-дослідному інституті теорії і історії архітектури; у 1970—1975 роках — у Київському НДПІ містобудування; у 1975—2006 роках — у Київському університеті будівництва і архітектури:
- у 1976—1985 роках — завідувач кафедри архітурного проектування;
- у 1989—2006 роках — завідувач кафедри архітектурної кваліметрії;
Від 2006 року — професор кафедри архітектурири Бєлгородського технологічного університету[1].
Роботи ред.
Основні наукові дослідження в галузі типології, методології та моделювання архітектурних систем. Запропонував і розвинув новий аспект у архітурній теорії — демоекологію. Досліджував проблемні питання містобудування та районного планування. Серед проектів:
- музична школа в Лисичанську (1956—1958);
- комплекс Будинку інвалідів у Слов'янську (1958—1963);
- Палац культури в Донецьку (1978—1985);
- серія перспективних житлових секцій для умов України (1966);
- детальне планування житлової забудови (1958—1970);
- прогнозування розвитку міст Казахстану (1970—1974);
- методологія та методи дослідження і проектування архітектурних систем (1980—1995).
Праці:
- Економіка проектування житла. Системні методи дослідження. К., 1970;
- Методологические основы районной планировки. Москва, 1975;
- Качество проектирования жилища. К., 1976;
- Основи системного аналізу в архітектурних дослідженнях і проектуванні: Підручник К., 2002;
- Методологические основы районной планировки. Введение в демоэкологию: Учеб. Белгород, 2006;
- Методы оценки качества жилища. Исследование, проектирование, экспертиза: Учебник. Белгород, 2007[1].
Примітки ред.
- ↑ а б в Енциклопедія сучасної України
- ↑ Белгородский государственный технологический университет. [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 840. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]