«ЛК-1» (названий на честь Лазаря Кагановича[1]) — перший радянський тролейбус. 15 листопада 1933 року о 11:00 ЛК-1 під номером 2 вийшов у свій перший рейс по Москві. Перший маршрут проходив по Ленінградському шосе від Білоруського вокзалу до Окружної залізниці і становив сім кілометрів.

ЛК-1
ЛК-1 на кінцевій станції в селі Всіхсвятське. 1934.
ЛК-1 на кінцевій станції в селі Всіхсвятське. 1934.
Виробник СВАРЗ, АРЕМЗ, КЗЕТ
Проект, р. 1933
Випуск, рр. 1933-1936
Екземпляри: біля 100
Споряджена маса, кг 8,75
Макс. швидкість, км/год 55
Місткість, чол.
Місць для сидіння 37
Габарити
Довжина, мм 9 040
Ширина, мм 2 500
Висота кузова, мм 3 600
Колісна формула 4×2
Салон
Кількість дверей 1
Привід дверей ручний
Формула дверей 1-0-0
Двигун
Виробник ЕО «Динамо»
Тип ДТБ-60
Потужність, кВт 60
Система керування БСК
Робоча напруга, В 550-600


Перший московський тролейбус «Подарунок 17 з'їзду ВКП (б)»

Історія розвиткуРедагувати

Тролейбус виготовлявся на основі кооперації кількох підприємств: збірку виробляв СВАРЗ (Сокольницький вагоноремонтний завод), але лише в 1933–1935 роках, шасі — АРЕМЗ, а електрообладнання — завод «Динамо». Пізніше збірку також став виробляти Київський трамвайний завод ім. Т. Домбаля (пізніше КЗЕТ).

Дослідні ЛК-1 з номерами 1 і 2 були побудовані до листопада 1933 року. ЛК-2 з номерами від 3 до 8 були випущені до січня 1934 року, а номер 9, вантажний, навесні 1934 року. Тоді ж був зібраний в одному примірнику тривісний тролейбус ЛК-3 довжиною 12 метрів, що вміщав 70 пасажирів (50 + 20). Він експлуатувався в Ленінграді до 1939 року, розбився в аварії. Надалі випускалися комфортніші моделі ЛК-4 та ЛК-5 (з посиленими напіввісями). Всього було випущено близько сотні тролейбусів ЛК. На жаль, жодного примірника не збереглося.

З 1936 р. ЛК-1 почали замінюватися більш досконалими ярославськими ЯТБ-1 і до кінця 30-х років практично зникли з вулиць Москви.

Технічне влаштуванняРедагувати

ЛК-1 є високопідлоговим тролейбусом для внутрішньоміських пасажирських перевезень.

Тролейбус мав вагонне компонування, дерев'яний кузов з металевою обшивкою, шасі від автобуса Я-6 і роликові голівки струмоприймачів. Однак, як і всяке починання, цей тип мав суттєві недоліки і недоробки (всього лише одні двері, відсутність пневматичних гальм, опалення, склоочисників, та інших елементів для комфортної поїздки пасажирів).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Шугуров Л. М. «Автомобілі Росії і СРСР» — М.: ІЛБІ, 1993. — 400 с. (Частина перша)

ДжерелаРедагувати

  • Комплект листівок з анотаціями "Сторінки історії. Автомобіль "Випуск 3. © Видавництво «Планета» 1984
  • Комплект листівок з анотаціями «70 років київському тролейбусу», © 2005.