К-27 (рос. К-27) — радянський атомний торпедний підводний човен, єдиний корабель, побудований за проєктом 645 ЖМТ з рідким металом як теплоносієм. Конструкція човна базувалася на проєкті 627 «Кит». Закладений 15 червня 1958 року на заводі № 402 у Сєверодвінську. 1 квітня 1962 року спущений на воду. 22 червня 1963 року включений до складу Північного флоту ВМФ СРСР. Дослідний підводний човен К-27 проєкту 645 став першим атомним підводним човном з двореакторною паровиробною установкою з рідкометалевим теплоносієм зі сплаву свинець-бісмут. На цьому ж човні були вперше використані автономні турбогенератори.

К-27
К-27
Схематичне зображення підводного човна К-27
Верф завод № 402, Сєверодвінськ
Під прапором СРСР СРСР
Належність  Військово-морський флот СРСР
Порт приписки Сєверодвінськ, Греміха
Замовлення 12 вересня 1952
Закладений 15 червня 1958
Спуск на воду 1 квітня 1962
Введений до складу флоту 22 червня 1963
Виведений зі складу флоту 1 лютого 1979
На службі 19631979
Прізвисько «Нагасакі»
Сучасний статус 6 вересня 1982 року затоплений в затоці Степового на Південному острові Нової Землі
Бойовий досвід Холодна війна
Проєкт
Тип ПЧ атомний підводний човен
Розробник проєкту СКБ № 143
Головний конструктор Перегудов В. М.
Назаров О. К.
Класифікація НАТО November
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 14,9 вузлів (27,6 км/год)
Швидкість (підводна) 30,2 вузли (55,9 км/год)
Робоча глибина занурення 270 м
Гранична глибина занурення 300 м
Автономність плавання 50 діб
Екіпаж 105 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 109,8 м
Ширина корпусу найб. 8,3 м
Висота 9,4 м
Середня осадка (по КВЛ) 6,3 м
Водотоннажність надводна 3 414 т
Силова установка
Атомна:
2 × реактори РМ-1 з рідкометалевим теплоносієм
Гвинти 2
Потужність 2 × 17 500 к. с.
Озброєння
Торпедно-
мінне озброєння
8 носових ТА калібру 533-мм (20 торпед, з них 6 з ядерною ГЧ потужністю 15 кілотонн)
К-27. Карта розташування: Росія
К-27
К-27
Район затоплення К-27

З 21 квітня по 12 червня 1964 року здійснив рекордне автономне плавання у води Центральної Атлантики. Підводний човен під командуванням І. І. Гуляєва побив рекорди щодо дальності автономного походу, тривалості підводного плавання.

До 7 вересня 1965 року перебував в бойовому складі як крейсерський підводний човен (КрПЧ) і лише згодом був переведений у розряд дослідних.

24 травня 1968 року на борту човна сталася радіаційна аварія. В результаті аварії реактора весь екіпаж був переопромінений і переніс гостру променеву хворобу, 20 осіб отримало дози радіації від 600 до 1000 бер. Загинуло 9 членів екіпажу: один матрос задихнувся у протигазі безпосередньо на борту, вісім людей померли пізніше у госпіталі від отриманих на борту високих доз радіації[1].

Після аварії відновлення К-27 було визнано недоцільним. Протягом 13 років атомний підводний човен перебував у резерві. 1 лютого 1979 року К-27 було виключено зі складу ВМФ СРСР і 1 жовтня 1980 року розформовано. У вересні 1982 року К-27 затоплений в Карському морі на глибині 33 м біля північно-східного узбережжя архіпелагу Нова Земля на вході до затоки Степової.

Човен був кораблем-лауреатом різних премій, серед членів його екіпажу були адмірали та Герої Радянського Союзу. За аналогією з К-19, прозваний «Хіросімою», К-27, також відомий радіаційними аваріями, мав на флоті прізвисько «Нагасакі».

Див. також ред.

Примітки ред.

Виноски
Джерела
  1. Мазуренко Вячеслав Николаевич. Глава 3. Баренцево море. 24 мая 1968 г. Катастрофа на ядерном реакторе К-27 // К-27 «Жидкий Металл». — Библиотека Максима Мошкова.

Посилання ред.

Література ред.

  • Л. А. Самаркин. Развитие ППУ с ЖМТ // Тайфун: Альманах. — СПб., 1997. — Вып. 4.
  • Мазуренко Вячеслав Николаевич. Предисловие // К-27 «Жидкий Металл». — Библиотека Максима Мошкова.