Кічмензький Городок

населений пункт у Росії

Тарнозький Городок (розм. Тарнога) — село, адміністративний центр Кічмензько-Городецького району Вологодської області і Кічмензько-Городецького сільського поселення.

село Кічмензький Городок
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Вологодська область
Муніципальний район Кічмензько-Городецький район
Код ЗКАТУ: 19230808001
Код ЗКТМО: 19630408101
Основні дані
Поштовий індекс 161400
Телефонний код +7 81740
Географічні координати: 59°59′27″ пн. ш. 45°48′53″ сх. д. / 59.99083333336077573° пн. ш. 45.81472222224977742° сх. д. / 59.99083333336077573; 45.81472222224977742Координати: 59°59′27″ пн. ш. 45°48′53″ сх. д. / 59.99083333336077573° пн. ш. 45.81472222224977742° сх. д. / 59.99083333336077573; 45.81472222224977742
Мапа
Кічмензький Городок (Росія)
Кічмензький Городок
Кічмензький Городок

Кічмензький Городок (Вологодська область)
Кічмензький Городок
Кічмензький Городок

Відстань до обласного центру: 477 км.

ІсторіяРедагувати

Береги річок Кічменьга і Юг були освоєні ще в найдавніший період історії. Проведені тут археологічні розкопки виявили стоянки стародавніх людей епохи мезоліту, а також більш пізні періодів неоліту і раннього металу. Пізніше ці землі обжили давньопермські й угро-фінські племена, які стали відомими під збірною назвою «Чудь заволоцька». Відомості про таємничу чудь залишилися в переказах і легендах слов'ян. В одній з легенд розповідається, що на місці сучасного села стояла Чудська вежа «сажнів до 12 висоти і 5 сажнів ширини з малими отворами з боків, з одними дверима для входу». До XII століття Заволоцька Чудь стала данником Новгорода. Тут почали будуватися укріплені містечка і ймовірно в цей період і було побудовану містечко при впадінні Кічменги в Юг. Перша письмова згадка про Кічмензький Городок датована 1468 роком і пов'язане з приходом казанських татар. Занесено на географічну карту в 1599 році. Торговий шлях з Москви в Архангельськ лежав через Кічмензький Городок, і це сприяло розвитку місцевої торгівлі. Щорічно проходило два ярмарки: Петровська та Михайлівський з багатотисячними оборотами. В середині XIX століття відкривається парафіяльна школа, фельдшерський пункт. Початок XX століття ознаменовано відкриттям амбулаторії, лікарні, двокласного міністерського училища, школи для дорослих.

ЕкономікаРедагувати

Основні підприємства: ЗАТ «Мега» (лісомисливське виробництво), ВАТ «М'ясо», сільгосппідприємства «Майський», «Союз».


ПриміткиРедагувати