Відкрити головне меню

Кіцканський плацдарм (також Копанський плацдарм) утримувався радянськими військами Третього Українського фронту (командував генерал Родіон Малиновський) на західному березі річки Дністер поблизу села Кіцкань, що біля Тирасполя, був зайнятий в часі Одеської наступальної операції.

Кіцканський плацдарм
Кицканский плацдарм.jpg
Обеліск бойової слави Кіцканського плацдарму
Дата: 14 квітня20 серпня 1944
Місце: Кіцкань та околиці
Результат:
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Румунія
Командувачі
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Румунія
Військові сили
СРСР СРСР
Третій Рейх Третій Рейх
Втрати
СРСР СРСР
понад 3180 вбитих, поранених не менше 426
Третій Рейх Третій Рейх
Румунія Румунія
тисячі вбитих та поранених
підбиті танки

Загальні даніРедагувати

До вечора 11 квітня 28-а гвардійська Харківська стрілецька дивізія виходить до Дністра біля села Карагаш та того ж дня починають форсування, румунські війська майже не здійснювали спротиву.

У ніч на 12 квітня радянські війська вибили сили противника з-під Тирасполя, того ж дня підрозділи 6-го та 82-го стрілецьких корпусів (генерал Павло Кузнецов) — 28-а (керував генерал Георгій Чурмаєв), 92-а (полковник Митрофан Матвеєв) та 188-а стрілецькі дивізії (полковник Сергій Сенін) — отримують наказ форсувати Дністер та закріпитися на західному березі; першим переправився 573-й полк. У подальших боях було зайнято Меренешть і Тернівку.

Протягом дня з німецькими силами на Кіцканських висотах бої вели 28-ї дивізії, яким на підмогу прибувають частини 188-ї дивізії — марш-кидком з-під Тирасполя. Ближче до півночі 4 радянські піхотні полки займали панівні висоти біля Кіцкан, німецькі частини відступають через плавні озера Ботна на Хаджімус та в місцевість Финтина Маску. Командир гармати старшина Анатолій Вікторович Муравицький у тих боях розстрілював німецькі танки та позбавив життя понад 30 нацистів; був нагороджений орденом Червоної Зірки — бої за Бендери.

14 квітня 1944 року частини радянської 37-ї армії, котрими керував генерал Михайло Шарохін, з боєм форсують Дністер. З тягом часу зайнятий ними плацдарм сягнув 18 кілометрів по фронту та вглиб до 6-10 км, загальною площею близько 150 кілометрів квадратних.

25 квітня з плацдарму проводилися наступальні дії в напрямі Бендер; в часі боїв з 25 по 26 квітня поранеих червоноармійців було не менше 426.

До 27 квітня радянські сили атакували противника в боях за укріплення плацдарму. Бої за утримання плацдарму тривали понад 4 місяці. Радянські підрозділи укріпили його інженерними спорудами — траншей було вирито понад 200 кілометрів, причому передові знаходилися лише за 50-100 метрів від траншей супротивника. Це дозволило до початку другої Яссько-Кишинівської операції, що тривала в часі з 20-го по 29 серпня 1944 року, розмістити на ньому 5 стрілецьких корпусів, 1 механізований корпус, 51 артилерійський полк та до 30 спеціальних частин Другого та Третього Українського фронтів — тільки гармат та мінометів було понад 3000.

Бої за розширення плацдарму тривали до кінця травня, до цього часу було зайнято низовину до залізниці Бендери — Каушани та східна частина села Плавні; все літо велися позиційні бої.

З Кіцканського плацдарму в часі наступу було завдано удару по силах противника частинами Третього Українського фронту, котрим із травня 1944 року керував генерал Федір Толбухін. 20 серпня після загального наступу глибина просування склала 10-16 кілометрів на фронті до 11 кілометрів, де їм протистояли 2 румунські та 1 німецька піхотні дивізії — при чому першими серед радянських частин йшли «штрафні батальйони». Під селом Копанка брала участь у боях 10-а повітряно-десантна дивізія.

В ніч на 21 серпня нацистські сили під Кіцканами отримують підкріплення, проти них наступали дивізії 68-го стрілецького корпусу (командував генерал Микола Шкодунович) — 92-я (генерал Аполлон Крузе), 113-а та 223-я (полковник Петро Татарчевський).

В братських могилах у Кіцканах знаходяться поховання понад 1480 радянських бійців, селі Копанка — близько 1700. Велику роботу по збереженню пам'яті здійснив колишній командир полку 28-ї дивізії полковник Василь Орєхов.

ВшануванняРедагувати

 
Обеліск бойової Слави на Кіцканському плацдармі на придністровському рублі 2007 року

13 квітня 1944 року майор Романенко Андрій Федорович підняв підрозділ у атаку, в ході якої сам загинув, йому присвоєне звання Героя СРСР посмертно.

Вдостоєний звання Героя СРСР був і снайпер 44-го стрілецького полку Сохін Михайло Степанович — він в часі боїв за плацдарм застрелив близько 50 німецьких вояків.

7 травня 1975 року в Кіцканах було відкрито Музей бойової слави.

На придністровській купюрі 2000 року вартістю 1 рубль зображено обеліск бойової слави Кіцканського плацдарму — архітектор Семен Шойхет.

Командир 1-го батальйону 89-го гвардійського стрілецького полку — котрий першим увірвався до Кіцкан — Володимир Антонович Шиковець був пойменований почесним громадянином Кіцкан. Цього ж звання в 1969 році вдостоївся підполковник Алісимчик Йосип Іванович — начальник штабу 93-ї стрілецької дивізії.

ДжерелаРедагувати