Відкрити головне меню

Кірієнко Іван Касіянович

Кирієнко Іван Касіянович (12.10.1880, Київська губернія – 26.-5.1971, Брен-ле-Комте, Бельгія) – офіцер російської армії, активний учасник білого руху.

Кірієнко Іван Касіянович
Генерал-майор Кириенко Иван Касьянович.jpg
Народився 1881
Київ, Російська імперія
Помер 25 травня 1971(1971-05-25)
Ено, Валлонія, Бельгія
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Знання мов російська
Військове звання генерал
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня

ЖиттєписРедагувати

Належав до дворянської родини, закінчив київський кадетський корпус та київське військове училище. Брав участь у російсько-японській та Першій світовій війні, де був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеню за хоробрість, та отримав чин спочатку підполковника, потім – полковника. Різко негативно сприйняв Лютневу революцію та хвилю анархії. У липні уряд доручив йому формування у Києві «першого запасного Георгіївського полку». На цій посаді він зустрів більшовицький заколот у Києві у листопаді 1917 року. Іван Кирієнко взяв активну участь у бойових сутичках у Києві, намагаючись організувати спротив заколотникам силами своїх офіцерів, та після невдачі цієї спроби залишив Київ і з купкою офіцерів поїхав на Дон, де запропонував свої послуги як військового отаману Каледіну. Отримавши його дозвіл, почав формування загону з георгіївських кавалерів («Георгієвська рота»). Є точка зору що, таким чином, Кирієнко став фактичним засновником Добровольчої армії, хоча пізніше ця заслуга була приписана генералам Корнілову та Алексєєву [1]. Як учасник білого руху Іван Кирієнко брав участь у Першому Льодовому поході, обіймав різні військові та адміністративні посади в армії Денікіна та, потім – Врангеля. З 1920 року – емігрант, проживав у Греції, потім – Югославії. Під час Другої світової війні увійшов у склад військового об’єднання російських емігрантів («Русскій корпус») (квітень 1941). Брав активну участь у громадському житті еміграції, організатор «Союзу георгіївських кавалерів» та «Союзу учасників Льодового походу». Автор споминів «1613. Від слави та честі до підлості і сорому лютого 1917 року».

ПриміткиРедагувати

  1. «Белая Россия». Нью-Йорк, 1937

Див. такожРедагувати

  • Р.Г. Шмаглит Белое движение. 900 биографий крупнейших представителей русского военного зарубежья. – Москва, 2006