Кіпренський Орест Адамович

Орест Адамович Кіпренський (нар. 13 (24) березня 1782(17820324), Санкт-Петербурзька губернія — пом. 5 (17) жовтня 1836, Рим) — російський живописець і графік, представник романтизму, відомий портретист.

Орест Адамович Кіпренський
рос. Орест Адамович Кипренский
Kiprensky self.jpg
Автопортрет, 1828
Народження 13 (24) березня 1782(1782-03-24)
Ніжинська миза, Оранієнбаумський повіт Санкт-Петербурзької губернії
Смерть 5 (17) жовтня 1836(1836-10-17) (54 роки)
  Рим, Італія
(пневмонія)
Поховання Рим
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр портрет
Навчання Петербурзька академія мистецтв (1803)
Діяльність художник
Напрямок живопис
Твори Портрет О. С. Пушкіна
Нагороди
Large gold medal of the Imperial Academy of Arts

CMNS: Кіпренський Орест Адамович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Позашлюбний син поміщика А. С. Дьяконова, народився 24 березня 1782 р. на Ніжинській мизі Оранієнбаумського повіту Санкт-Петербурзької губернії. Хрещений в містечку Копор'є, від якого отримав прізвисько рос. «Копорский», змінене пізніше в прізвище рос. «Кипренский». За документами був записаний в сім'ю кріпака Адама Швальбе.

Отримавши вільну, в 1788 р. був зарахований до Виховного училища при Петербурзькій Академії мистецтв, а пізніше навчався в самій академії (1788–1803) в класі історичного живопису. Пенсіонер Академії до 1809 року. Жив у Москві (1809), Твері (1811), Петербурзі (1812), а в 1816–1822 і з 1828 р. жив і працював в Італії — в Римі та Неаполі. У 1812 році був удостоєний звання академіка портретного живопису.[1]

 
«Дівчинка з маковим вінком і гвоздикою в руці», О. Кіпренський, 1819. Ймовірно, на цій картині зображена Мауріччія, майбутня дружина художника.[2]

У липні 1836 року одружився з Ганною-Марією Фалькуччі (Мауріччією), для чого попередньо перейшов у католицьку віру.

Художник помер 17 жовтня 1836 у Римі від запалення легенів і був похований в церкві Сант Андреа делле Фратте. Коштом російських митців, що жили в Римі, над надгробком встановлена стела з написом латиною,[3] який починається словами: «На честь й на пам'ять про Ореста Кіпренського, найзнаменитішого серед російських художників, професора і радника Імператорської Петербурзької академії мистецтв і члена Неаполітанської академії …». За кілька місяців по смерті Кіпренського на світ з'явилася його дочка, Клотильда Кіпренська, але її доля невідома.[2]

ТворчістьРедагувати

Спочатку Кіпренський працював переважно над історичними і міфологічними темами. Одночасно почав займатися портретом, що визначив його подальший творчий шлях. Найбільш відомі твори — портрет хлопчика Челіщева (1810–1811), портрет Є. В. Давидова, портрети подружжя Ростопчиних (1809) і Хвостових (1814), що зберігаються в Третьяковській галереї, а також автопортрет (1808), зображення поетів К. М. Батюшкова (1815, Музей інституту російської літератури Російської Академії наук, Петербург), В. А. Жуковського (1816) і О. С. Пушкіна (1827). Крім живописних портретів Кіпренський створив багато графічних портретів.[1]

Роботи Ореста Кіпренського зберігаються в Державній Третьяковській галереї (Москва), Державному Російському музеї в Санкт-Петербурзі, Державному Літературному музеї (Москва), Музеї О. С. Пушкіна (Санкт-Петербург), Катерининському палаці-музеї (Пушкін), Державному художньому музеї Латвії (Рига), Державному музеї Молдови (Кишинів), Державному історичному музеї (Москва), Галереї Уффіці (Флоренція) та Київській національній картинній галереї.[джерело?]

Відгуки сучасниківРедагувати

О. М. Андреєв. З книги «Живопис і живописці головних європейських шкіл», 1857:[4]

  Орест Адамович Кіпренський (1783—1836), професор історичного живопису, один з найкращих портретистів Росії, що коли-небудь існували, і гідний суперник найкращих художників цілої Європи. В Італії прозвали його «Російським Вандиком».[5] Але ця назва не цілком характеризує і визначає нашого славного портретиста. Почавши своє поле діяльності під керівництвом Угрюмова з наслідування свого вчителя, він незабаром звернувся до Рубенса і Рембрандта, прагнучи злити обидві ніби протилежні їх манери, але скоро полишив їх обох і створив свій особливий стиль…

Портрети Кіпренського розсіяні по всій Європі; вкажемо тільки найвідоміші його твори. В Ермітажі: «Садівник» чи інакше молодий Італійський хлопчик, що лежить на сонці в стані dolce far niente (солодке байдикування (італ.) і т. д.

 

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Онлайн-енциклопедія «Кругосвет» (рос.)
  2. а б Енциклопедія російських художників Архівовано 22 лютого 2008 у Wayback Machine. (рос.)
  3. Могили знаменитостей. Кіпренський Орест Адамович (1782–1836) (рос.)
  4. А. Н. Андреев. «Живопись и живописцы главнейших европейских школ». С.-Петербург, Издание Типографии М. О. Вольфа, 1857 (рос.)
  5. Тобто Ван Дейком [1]