Кінотеатр імені Тараса Шевченка (Сімферополь)
Кінотеатр імені Т. Г. Шевченка — перший стаціонарний кінотеатр Сімферополя й Криму. Розташовано на одній із центральних вулиць міста, поруч із цирком Тезікова й російським драматичним театром ім. Горького.
| кінотеатр імені Т. Г. Шевченка | |
|---|---|
 Кінотеатр ім. Шевченка, Сімферополь, 2022 рік | |
| На честь | Шевченко Тарас Григорович |
| 44°56′59″ пн. ш. 34°05′53″ сх. д. / 44.94988300002777493° пн. ш. 34.09811700002777712° сх. д.Координати: 44°56′59″ пн. ш. 34°05′53″ сх. д. / 44.94988300002777493° пн. ш. 34.09811700002777712° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Сімферополь |
| Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd і пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Архітектор | Микола Петрович Краснов |
| Дата початку спорудження | 1904 |
| Дата закінчення спорудження | 1915 |
| Стиль | модерн |
| Адреса | ул. Горького, 5[1] |
  кінотеатр імені Т. Г. Шевченка кінотеатр імені Т. Г. Шевченка (Автономна Республіка Крим)  | |
| shevchenko.crimea.ua | |
 кінотеатр імені Т. Г. Шевченка у Вікісховищі | |
Історія ред.
Кінотеатр відкрився в 1904 році на вулиці Дворянській (у 1924 її було прейменовано в Радянську, із 1936 — Горького) й отримав назву «Баян» (можливо, на честь сімферопольця Володимира Івановича Сидорова, поета-футуриста, що за власні кошти друкував свої вірші під псевдонімом Вадима Баяна. У 1913—1914 він влаштував турне по Криму для Ігоря Северянина й Володимира Маяковського)[2]. Замовником будівлі був Леонід Сухомлінов, перегляд сінематографа коштував від 15 до 50 копійок. У 1910 році Сухомлінов продав «Баян» одному з найбагатших людей міста, меценату Францу Францевичу Шнейдеру (1874—1918). Великий зал вміщував 800 глядачів, також були ложі для багатіїв. Як і в решті кінотеатрах того часу, перегляд фільмів супроводжувався грою оркестру.
У 1915 році будівля набула сучасного вигляду. Радянська влада перейменувала кінотеатр у «Зірку революції», пізніше — «Більшовик». У 1954 році, із переходом Кримської республіки до складу УРСР його було присвячено Т. Г. Шевченкові (у кінотеатрі знаходиться погруддя українського поета).
Реконструкція кінотеатру відбулася в 2003 році: було відкрито дві зали. У 2011 відкрито третю залу з можливістю перегляду 3D фільмів. Велика зала отримала назву «Рубін», мала — «Аквамарин», третя зала, цифрова — «Антрацит».
Ремонт екстер'єру відбувся в 2012 році під час реконструкції вулиці Горького.
Архітектурні особливості будівлі ред.
Кінотеатр є унікальним прикладом будівлі, що протягом століття не змінила своєї спеціалізації.
Архітектор комплексу — Микола Петрович Краснов (головний архітектор Ялти з 1887 р., автор близько 60 будівель у Криму, серед яких — Лівадійський палац, вілла «Ксенія» в Сімеїзі, Товариство взаємного кредиту (філія Національного банку України), будівля Художнього музею в Сімферополі). Стиль будівлі — модерн. Прикрасою є монументальна арка. В оформленні фасаду використано стилізовані зображення тварин, птахів, сатирів.
-
Бюст Т. Г. Шевченко в холі кінотеатру -
-
.JPG)
Примітки ред.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 січня 2011. Процитовано 23 листопада 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2010. Процитовано 23 листопада 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
|
Це незавершена стаття про кінотеатр. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |