Кінетична мова

Кінетична мова — спілкування за допомогою жестів рук, рухів тіла, міміки (інша назва — мова жестів). Історично кінетична мова передувала звуковій тому, що жести давали безпосереднє уявлення про предмет. Мова жестів використовується людьми з порушенням слуху. Існує спеціальна мова жестів, кодифікована, структурно незалежна від звукових мов, а також спонтанні сиситеми спілкування за допомогою жестів, які складаються стихійно у колективі дітей з порушенням слуху, для зручності комунікації між собою.

Знак «Сонце» мовою жестів індіанців

Також кінетична мова використовується, як мова міжетнічного спілкування (у американських індіанців ХІХ ст.), у людей далекоспоріднених або не споріднених мов, як єдиний спосіб порозуміння. При забороні вдовам на звукову мову під час трауру у аборигенів північної Америки та Австралії. У сучасному мовленні кінетична мова супроводжує звукову мову, виконуючи цілий ряд важливих функцій. Спілкування за допомогою жестів є невід'ємною частиною видовищного, театрального ефекту, яке використовується в драматургії при сценічному втіленні п'єси, також застосовується у німому кіно.

Джерела

1. Літературознавчий словник-довідник / за ред .Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — 2-ге вид., випр., доп. — К.: ВЦ «Академія», 2006. — 752с. (Nota bene). — ISBN 966-580-204-6