Відкрити головне меню

Кіндрат Кропива
Кандрат Кандратавіч Атраховіч
1996. Stamp of Belarus 0126.jpg
Кіндрат Кропива на поштовій марці Білорусі
Псевдо Крапіва
Народився 5 березня 1896(1896-03-05)
с. Низок, Мінський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 7 січня 1991(1991-01-07) (94 роки)
Мінськ, СРСР
Поховання Східне кладовище
Громадянство Російська імперія, Радянський Союз
Діяльність драматург, поет
письменник
літературознавець
Alma mater Q55379167?
Мова творів білоруська
Жанр сатира
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1975
Орден Леніна — 1975 Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Дружби народів
Премії Сталінська премія — 1941 Сталінська премія — 1951 Державна премія СРСР — 1971

CMNS: Кіндрат Кропива на Вікісховищі

Кіндрат Кропива, спр.: Кіндрат Кіндратович Атрахович (5 березня 1896(18960305), с. Низький, зараз Узденський район — 7 січня 1991, Мінськ) — білоруський письменник, поет, сатирик, драматург, перекладач, громадський діяч, літературознавець, віце-президент АН БРСР.

БіографіяРедагувати

Учасник Першої світової війни. Закінчив 1930 Білоруський університет (Мінськ).

Учасник совєцько-фінської 1939—1940 та Другої світової війн.

Віршовані фейлетони, байки Кіндрата Кропиви ввійшли до збірок «Остюки», «Крапива» (обидві — 1925), «Байки» (1927) та інших. В сатиричних оповіданнях і гуморесках (збірки «Оповідання», 1926; «Люди-сусіди», 1928; «Живі явища», 1930), романі «Медведичі» (книга 1, 1932) відобразив життя доколгоспного білоруського села.

З 30-х pоків пише переважно драми і комедії: «Кінець дружби» (1934), «Партизани» (1937), «Хто сміється останнім» (1939; Державна премія СРСР, 1941), «Випробування вогнем» (1943), «Мила людина» (1945), «З народом» (1948), «Співають жайворонки» (1950; Державна премія СРСР, 1951), «Люди і дияволи» (1958), «Брама невмирущості» (1973), «На вістрі» (1982) та інші.

В роки Другої світової війни створив зразки бойової публіцистики, гострої політичної сатири в жанрах фейлетона, памфлета, епіграми (збірка «Сміх і гнів», 1946). За участь у підготовці циклу праць з білоруської лінгвогеографії відзначений Державною премією СРСР (1971).

Був редактором «Білорусько-російського словника» (1962).

Переклав поеми «Великий льох», «Наймичка», послання «І мертвим, і живим…» Тараса Шевченка, кілька гуморесок Остапа Вишні. П'єси Кропиви «Хто сміється останнім», «Співають жайворонки», «Ворота безсмертя» поставлені в театрах України.

ЛітератураРедагувати

  • Казека Я. Кондрат Крапива. М., 1967; Матусовский Н. Уроки мастера. «Неман», 1986, № 3.
  • Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 3: К-Н. — С. 41-58

ПриміткиРедагувати