Чако французького морського піхотинця, 1829 рік

Кі́вер[1], заст. кивер[2], (рос. кивер) або ча́ко[3] (угор. csákó) — шкіряний військовий головний убір європейських армій XVIII—XIX століть.

ІсторіяРедагувати

Російське слово кивер походить від давньорус. киверъ, яке відоме щонайменше з 1378 року. Первісно означало воно тюрбан або весільний вінець. Походження слова остаточно не з'ясоване, за однією з версій, воно запозичене через посередництво якоїсь субстратної волзько-фінської мови з прибалтійсько-фінських мов (пор. ест. küvar — «капелюх, шапка», фін. kypäri), де воно має балтійське походження (пор. лит. kepure, латис. cepure — «шапка», споріднені з прасл. *čepьcь). Менш ймовірні пов'язання з церк.-слов. киворь («кубок у вигляді бобового стручка», що походить від сер.-грец. κιβώριον), з прасл. *kyvati, з ниж.-нім. kiever («вилиця»), з грец. κίδαρις («вид перського тюрбана»)[4][5].

Слово чако походить від угор. csákós süveg («шапка із козирком»), яка була частиною уніформи угорських гусар у XVIII ст. Приблизно з межі XVIII і XIX століть розпочалося використання цього головного убору в більшості армій Європи та Америки. Розповсюдження головного убору відбулося в тому числі числі завдяки Наполеонівським війнам. Наприклад, у той час португальська армія екіпірувалася за зразком британської. У британців використовувалися чака зразка 1800 року, а з 1810 року його запозичили і португальські добровольці гарнізону Лісабона. Крім того, португальці мали чака власної конструкції (зразок 1806 року), які використовувалися артилеристами. Вони були основою для британського чака «Ватерлоо»[6].

Чако розглядалося як заміна бікорна (дворогого капелюха із загнутими крисами). Зроблене з міцної повсті та шкіри. Конструкція захищала від прямого удару шаблі по голові, а козирок закривав очі від сонця[7]. Проте чака дуже погано захищали від поганих погодних умов, наприклад дощу. Сукняна чи повстяна частина легко промокала, доводилося шити зі шкіри спеціальні накриття на голову.

У середині XIX ст. з'явилися інші головні убори, які почали витісняти чако, наприклад, пікельхельм (німецький гостроконечний шолом) та кепі (зменшений варіант чака). Вже після наполеонівських воєн, у часи миру, чако було зручним хіба що для парадів через свою непрактичність. Наприклад, чако британських офіцерів мало максимальну висоту 11 дюймів (майже 28 см)

У Російській імперії чако використовувалися з 1803 по 1846 рік[8]. До Першої світової війни збереглося використання чака лише в кінно-гренадерських підрозділах. Натомість 1864 року почали використовувати кепі, а пізніше, після франко-прусської війни, головні убори німецького типу[9].

Станом на 1914 рік чака (нові модифікації) використовувалися досі у кількох країнах:

  • Франція: Республіканська гвардія, шасери (легка піхота), гусари та африканські шасери (кавалерійський корпус в Африканських володіннях Франції)
  • Австро-Угорщина: лінійна піхота та гусари
  • Російська імперія: генерали, штабні офіцери та піхота, інженери, артилерія Лейб-гвардії.
  • Бельгія: лінійна піхота, шасери, інженери, фортечна артилерія та кінні шасери.
  • Данія: гусари Гвардії.
  • Мексика: федеральні війська усіх родів.
  • Португалія: військові кадети.
  • Румунія: артилеристи.
  • Італія: кінна артилерія та кадети.
  • Іспанія: лінійна піхота, інженери, артилеристи та гірська кавалерія (cazadores).

У Німеччині модифікації чака використовувалися цивільної поліцією аж до 1970-х років.

Сучасне використанняРедагувати

Чако досі використовується для виконання певних церемоніальних функцій у деяких підрозділах кількох країн.

  • Франція: Республіканська гвардія і кадети військової школи Сен-Сір.
  • Бельгія: кадети Королівської війської академії.
  • Португалія: кадети двох військох навчальних закладів.
  • Італія: Корпус кінної гвардії, кадети військової академії у Модені.
  • Данія: Полк гвардійських гусарів.
  • Іспанія: полк Королівської гвардії та 1-й піхотний полк.
  • Латинська Америка: використовується теж у церемоніях у Венесуелі, Мексиці, Бразилії, Перу, Еквадорі, Уругваї, Аргентині.
  • Індія: один з підрозділів саперів та мінерів.
  • Південна Корея та Філіппіни: кадети.
  • США: курсанти військових академій і музиканти оркестрів.

У згаданих країнах, а також багатьох інших, чако є частиною одягу музикантів оркестрів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ківер // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — С. 158.
  2. Кивер // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Чако // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — С. 443.
  4. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  6. Rene Chartrand, Bill Younghusband. The Portuguese Army of the Napoleonic Wars. Osprey Publishing. С.45
  7. John R. Elting, page 445 «Swords Around A Throne — Napoleon's Grande Armee», ISBN0 75380 219 8
  8. Энциклопедическом словаре Брокгауза и Ефрона http://be.sci-lib.com/article050987.html
  9. Boris Mollo, Uniforms of the Imperial Russian Army, ISBN0 7137 0920 0

ДжерелаРедагувати

  • Darko Pavlović. The Austrian Army 1836-66 (1): Infantry
  • Rene Chartrand, Bill Younghusband. The Portuguese Army of the Napoleonic Wars. Osprey Publishing.