Відкрити головне меню

Кшиштоф Казімірський гербу «Біберштайн» (пол. Krzysztof Kazimirski або Kazimierski; ? — 15 червня, або після цієї дати,[1] 1618, м. Київ) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний та суспільно-політичний діяч Речі Посполитої. Ки́ївський латинський єпи́скоп. Представник роду Казімірських, який згадувався у Краківському воєводстві.

Кшиштоф Казімірський
Krzysztof Kazimirski (Kazimierski)
Київський римо-католицький єпископ
1598 — 1618
Обрання: перша половина 1598
Конфесія: римо-католик
Церква: Римо-католицька
Попередник: Йосиф Верещинський
Наступник: Богуслав Радошевський
5 травня 1599 затверджений Папою
Пробощ у Тарнові
 
Діяльність: римо-католицький релігійний та суспільно-політичний діяч
Національність: поляк
Народження: 16 століття
Смерть: бл. 15 червня 1618
Київ
Похований: Домініканський костел святого Миколая, Київ
Династія: Казамірські
Батько: Томаш Казімірський
Мати: Барбара Ґолуховських

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
варіант гербу Біберштайн

Дата народження невідома. Батько — Томаш Казімірський, матір — перша дружина батька Барбара з роду Ґолуховських.[2] Мав трьох (за іншими даними п'ятьох[3]) братів: Станіслава,[4] Миколая,[5] Пйотра,[3] . Не відомо, чи був аріянином. У 1575 році був світською особою, ксьондзом став подібно у 36 років.

Перед 1583 роком: став секретарем князів Острозьких (малі села, маєтності батька, розташовувалися по-сусідству з маєтностями князів), які сприяли його кар'єрі; також був каноніком у Тарнові. Мав посаду пробоща, препозита (подання князя Костянтина-Василя Острозького від 27 серпня 1584[1]) у м. Тарнові. Був капеланом князя Івана-Януша Острозького. Правдоподібно, у першій половині 1598 року був номінований на посаду київського єпископа РКЦ, 5 травня 1599 отримав згоду Папи. До дієцезії відбув у 1606 році. Значно збільшив її доходи, заселяючи нові поселення, в тому числі селянами-втікачами. Для збільшення доходів дієцезії використовував «ревіндикацію» маєтків, збройні напади.[2]

1611 року під час свого виступу на Сеймі висловився на тему подальших дій щодо Московського царства.[6]

За його сприяння був збудований[2] (за іншими даними відновлений[4]) Домініканський костел святого Миколая при монастирі домініканців на Подолі. У 1613 році був призначений сеймом Речі Посполитої вести перемовини з московитами Московії. За примаса Юрія Радзивілла провів канонічну візитацію Краківської дієцезії РКЦ.[4]

Помер після 15 червня 1618 року, був похований у збудованій ним латинській катедрі Києва.[2]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Urban w. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof… — S. 292.
  2. а б в г Urban W. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof h. Bibersztein (zm. 1618)… — S. 292.
  3. а б Kotarrski H. Kazimirski (Kazimierski) Piotr h. Bibersztein (ok. 1540—po 1598) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XII. — S. 294. (пол.)
  4. а б в Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… — T. 4. — S. 502.
  5. Urban W. Kazimirski (Kazimierski) Mikołaj h. Bibersztein (zm. 1598) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XII. — S. 293. (пол.)
  6. Goszczyński A. [http://ruj.uj.edu.pl/xmlui/bitstream/handle/item/31226/goszczynski_nieprzyjaciel_narodu_naszego_historia_stosunkow.pdf?sequence=1&isAllowed=y Nieprzyjaciel narodu naszego. Historia stosunków polsko-moskiewskich w opinii szlachty Rzeczypospolitej w przededniu i w pierwszych latach wojny 1609—1618] // Zeszyty Naukowe Towarzystwa Doktorantów UJ. Nauki Społeczne. — 2016. — № 1 (12). — S. 102.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати