Кушнір

	Кушнір
Сфера діяльності	кушнірство
Код заняття ISCO	7531
	Кушнір у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кушнір (значення).

Кушні́р, заст. кушни́р^[1] — ремісник (фахівець), що вичиняє хутро зі шкури та шиє хутряні вироби^[2], спеціаліст із кушнірства.

Срібна монета НБУ присвячена кушнірству (реверс)

Слово кушнір походить через посередництво пол. kusznierz, kurśnierz, kurśnirz (сучасне kuśnierz) від сер.-в.-нім. kürsenœre, kers(e)ner (сучасне нім. Kürschner), пов'язаного з давн.в-нім. kursinna («хутро», «шуба»), яке там вважається слов'янізмом (від прасл. *k^ъr̥zьno, пор. дав.-рус. кързьно — «хутряний плащ, корзно»). У староукраїнській мові засвідчене як кушнеръ (1494), пізніше — як кушнѣръ (XVIII ст.)^[3]. Відома ще одна стара назва професії — гарбар^[4], вона походить через пол. garbarz від сер.-в.-нім. gerwer^[5].

Сучасна класифікація кушнірів ред.

Сучасний «Класифікатор професій» серед кушнірів фіксує такі професійні назви робіт:

Контролер хутряної сировини та напівфабрикатів у сирицефарбувальному виробництві
Сортувальник шкіряно-хутряної сировини
Бригадир на дільницях основного виробництва (кушнірські роботи)
Вимірювач шкіряно-хутряної сировини та матеріалу
Консервувальник шкіряної та хутряної сировини
Консервувальник шкіряно-хутряної сировини
Кушнір-обробник
Кушнір-розкрійник
Кушнір-складальник
Оброблювач хутряних шкурок (опоряджувальні операції)
Правильник хутряних шкурок та скроїв виробів
Розпилювач хутра та повсті
Термообробник хутряних шкурок
Фарбувальник хутра та шубної овчини

В ономастиці ред.

Назва популярного фаху стала основою для низки прізвищ. Серед них — українські Кушнір, Кушніренко, Кушнірчук, Кушнірук і Кушніров, російські Кушнар (рос. Кушнарь), Кушнарьов і Скорняков, єврейське (ідиш) Кушнер, французькі Пелісьє, Пельтьє і Пеллетьє, німецьке Кюршнер, угорське Сюч.

У Недригайлівському районі Сумської області є село Кушніри.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Кушнирь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Кушнір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
↑ Гарбар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

Література ред.

Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
Словник української мови. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 1973.
Класифікатор професій ДК 003:2005 [Архівовано 9 жовтня 2007 у Wayback Machine.]

[1] Кушнирь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[2] Кушнір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

[4] Гарбар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]