Відкрити головне меню

Сергій Іванович Кучук-Яценко
Кучук-Яценко Сергій Іванович (2011)
Кучук-Яценко Сергій Іванович (2011)
Народився 2 серпня 1930(1930-08-02) (88 років)
Житомир
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність науковий працівник
Alma mater Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Вчене звання академік НАН України
Науковий ступінь доктор технічних наук
Член НАН України
Відомий завдяки: зварювання металів
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»
Заслужений діяч науки і техніки України

Сергій Іванович Кучук-Яценко (*2 серпня 1930, Житомир) — український науковець у галузі зварювання металів тиском, академік НАН України (з 1987), заступник директора Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України (з 1986).

С. І. Кучук-Яценко народився в 1930 р. у Житомирі в родині службовця.

Зміст

Освіта і наукові званняРедагувати

Вищу освіту здобув у Київському політехнічному інституті.

У 1960 р. Сергій Іванович захистив кандидатську, а в 1972 р. — докторську дисертації. 1978 року його обрано членом-кореспондентом, а в 1987 р. — академіком НАН України.

Наукові інтересиРедагувати

Від 1953 р. його наукова діяльність пов'язана з Інститутом електрозварювання ім. Є. О. Патона, де він подолав шлях від інженера до заступника директора, яким працює з 1986 р.

Крім фізико-металургійних особливостей формування з'єднань у твердій фазі, С. І. Кучук-Яценко вивчав швидкоплинні процеси під час нагрівання елементарних контактів між деталями за високих концентрацій енергії, що допомогло визначити нові напрями вдосконалення процесу оплавлення. Встановлені ним закономірності теплофізичних і деформаційних процесів, що відбуваються при контактному стиковому зварюванні деталей із різноманітних матеріалів, дали можливість по-новому пояснити природу формування з'єднань у твердій фазі. Зокрема, учений з'ясував вплив на їхню якість умов кристалізації розплаву на зварюваних поверхнях деталей у період перед деформацією.

Результати досліджень покладено в основу розробок нових способів безперервного оплавлення: імпульсного й пульсуючого, які запатентовано в багатьох країнах й успішно застосовують у різноманітних галузях промисловості.

Останніми роками Сергій Іванович вивчає контактне зварювання опором деталей з важкозварюваних сплавів, композиційних матеріалів із використанням активувальних покриттів і спеціальних прошарків, що мають композиційну структуру, зокрема з наношаруватих матеріалів. Це допомогло створити нові технології з'єднання жароміцних матеріалів на основі інтерметалідів нікелю й титану, а також інструментальних сталей і сплавів.

Під керівництвом С. І. Кучука-Яценка розроблено унікальні технології пресового зварювання й обладнання для їх реалізації, яке не має аналогів у світовій практиці, зокрема установки для зварювання залізничних рейок, магістральних трубопроводів у польових умовах, великогабаритних вузлів із високоміцних алюмінієвих сплавів, що застосовують в авіації і ракетобудуванні.

Останніми роками увага науковця зосереджена на дослідженнях особливостей формування у твердій фазі з'єднань різнорідних і важкозварюваних матеріалів, а також визначенні алгоритмів якості з'єднань.

ВідзнакиРедагувати

  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (23 серпня 2018) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[1]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[2]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (9 вересня 2004) — за вагомий особистий внесок у розвиток науки, розробку і впровадження новітніх високоефективних технологій, зміцнення міжнародного авторитету вітчизняної наукової і інженерної школи у галузі зварювання[3]
  • У 1966 р. за конструкцію машин для стикового зварювання рейок, що застосовують під час ремонту і спорудження безстикових залізничних колій, Сергію Івановичу в складі колективу вчених присуджено Ленінську премію.
  • У 1976 р. його відзначено Державною премією УРСР за створення та промислове впровадження нової технології і високоефективних складальнозварювальних комплексів для серійного виробництва великогабаритних конструкцій з уніфікованих елементів.
  • У 1986 р. за розроблення технологій і обладнання для контактного стикового зварювання конструкцій з високоміцних алюмінієвих сплавів С. І. Кучук-Яценко отримав Державну премію СРСР.
  • Ордени Трудового Червоного Прапора (двічі), Знак Пошани
  • У 1998 р. йому присуджено звання «Заслужений діяч науки і техніки України»[4],
  • в 2000 р. — вченого нагороджено Премією ім. Є. О. Патона за наукову працю «Зварювання в твердій фазі».

ПублікаціїРедагувати

З-під пера Сергія Івановича вийшло 640 наукових публікацій, у тому числі 9 монографій. Він має більше 350 авторських свідоцтв і понад 300 українських і закордонних патентів.

Громадська діяльністьРедагувати

С. І. Кучук-Яценко добре відомий своєю активною громадською діяльністю. Він засновник і перший президент Українського товариства зварювальників, входить до складу його правління, член товариств зварників США й Англії, заступник голови вченої ради Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона і заступник головного редактора журналу «Автоматическая сварка».

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати