Відкрити головне меню

Микола Кучеренко
Кучеренко Микола Євдокимович.jpg
Народився 8 листопада 1939(1939-11-08)
Помер 25 лютого 2007(2007-02-25) (67 років)
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність Українець
Діяльність біохімік
Alma mater КНУ ім. Тараса Шевченка
Сфера інтересів Біохімія
Заклад КНУ ім. Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор біологічних наук, професор, академік НАН України
Член НАН України
Нагороди
орден Дружби народів
Заслужений діяч науки і техніки України

Кучеренко Микола Євдокимович (8 листопада 1939(19391108) — 25 лютого 2007) — український науковець в галузі радіаційної біохімії, доктор біологічних наук, професор, дійсний член НАН України, академік Міжнародної Слов'янської академії наук, заслужений діяч науки і техніки. Лауреат іменних премій, Державної премії України в галузі науки і техніки, ордена «Дружби народів», премії ім. академіка О. В. Палладіна. Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка та віце-президент Українського біохімічного товариства.

БіографіяРедагувати

Він народився 8 листопада 1939 року. Випускник кафедри біохімії біологічного факультету Київського університету, з 1962 року — асистент, а далі доцент, професор. 1966 року захистив кандидатську дисертацію «Вплив фолієвої кислоти на вміст нуклеїнових кислот та білків головного мозку в нормі та за променевого ураження», а 1976 — докторську дисертацію «Процеси переметилювання в первинних механізмах біохімічної дії радіації та деякі шляхи їх спрямованої модифікації».

У 19651972 роках Кучеренко обіймав посаду заступника декана, а згодом і декана біологічного факультету. Після чого з 1973 по 2004 рік обіймав посаду її завідувача кафедри біохімії. Під його керівництвом була створена потужна в інтелектуальному і програмно-методичному забезпеченні база для підготовки спеціалістів-біохіміків, крім того Кучеренко вважається засновником школи радіаційної біохімії в Україні.

З 1978 по 1984 пік працював на посаді проректора університету з навчальної роботи, а з 1987 по 2002 рік вдруге вдруге обіймав посаду декана біологічного факультету. Крім того в період з 1998 по 2002 роки був головою експертної ради з біологічних наук ВАК України, а у 20012003 рр — головою експертної ради ДАК міністерства освіти і науки України.

Наукова роботаРедагувати

Сфера наукових інтересів — дослідження процесів фосфорилювання, метилювання, ацетилювання та АДФ-рибозилювання різних біологічних субстратів, ролі кальцію, кальмодуліну, системи циклічних нуклеотидів у функціонуванні біологічних мембран.

Протягом багатьох років вивчав механізми біологічної дії іонізуючої радіації на метаболічні процеси в організмі теплокровних. Під його керівництвом глибокі фундаментально-прикладні дослідження процесів фосфорилювання, метилювання, ацетилювання та АДФ-рибозилювання різних біологічних субстратів, ролі кальцію, кальмодуліну, системи циклічних нуклеотидів у функціонуванні біологічних мембран.

Основні наукові висновки та розробки було сформульовано в монографічних виданнях «Структура та функція біологічних мембран», «Біологічне метилювання та його модифікація на ранніх етапах променевого ураження», «Основи молекулярної радіобіології», «Радіорезистентність і регуляція метаболізму нервової тканини», «Біохімічна модель регуляції активності хроматину» та ін. Під керівництвом професора М. Є. Кучеренка підготовлено і захищено 45 кандидатських і дев'ять докторських дисертацій. М. Є. Кучеренко — автор понад 400 наукових праць, серед яких 35 монографій, підручників і навчальних посібників для середньої та вищої школи.

Його праці у різноманітних галузях біохімії, зокрема з радіаційної біохімії, викликали науковий інтерес як у нашій країні, так і за кордоном. Під його керівництвом було підготовлено й захищено 45 кандидатських та 9 докторських дисертацій.

1983 року Микола Кучеренко став лауреатом Палладінської премії за монографію «Біологічне метилювання і його модифікація у ранній період променевого ураження», яка була присвячена первинним механізмам розвитку порушень процесів біологічного метилювання в опроміненому організмі, передусім на ранніх етапах дії іонізуючого випромінювання, а також пошуку шляхів спрямованої дії на ці процеси.

ПосиланняРедагувати