Куценко Яків Григорович

український спортсмен та тренер

Я́ків Григо́рович Куце́нко (1915, Київ — 1988) — український спортсмен та тренер. Заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, заслужений тренер УРСР, суддя міжнародної категорії.

Яків Григорович Куценко
Куценко Яків Григорович.jpg
Загальна інформація
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Народження 22 листопада 1915(1915-11-22)
Київ
Смерть 13 серпня 1988(1988-08-13)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Спорт
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія УРСР
Вид спорту важка атлетика
Дисципліна штанга
Спортивне звання заслужений майстер спорту
Тренери Посунько Данило Герасимович
Завершення виступів Київ
Участь і здобутки
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Заслужений тренер СРСР Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений тренер СРСР
Заслужений тренер України
Орден Трудового Червоного Прапора

ЖиттєписРедагувати

Виростав у київському районі Звіринець. У часі київських виступів Івана Піддубного Яків залюбився в його майстерність; супроводжував від готелю до цирку та назад, спостерігав за тренуваннями. По цьому починає займатися партерною акробатикою; працював слюсарем-монтажником.

Штангою його зацікавив чемпіон УРСР Донськой Олександр Ілліч — у спортклубі «Харчовик» 1934 року.

Тренувався в Київському товаристві «Локомотив». По закінченні ФЗО поїхав на Урал будувати Кізеловську ГЕС.

1936 року на чемпіонаті УРСР в Ірміно здобув першу перемогу у вазі 82,5 — 340 кг(100+105+135). Потім переходить у важку категорію. У березні 1937 року на чемпіонаті України в Києві показує в сумі 363 кг (106+111+146). За місяць чудово дебютує на чемпіонаті СРСР у Тбілісі, здобувши першу золоту медаль — 380 кг (112,5+117,5+150).

Одинадцятиразовий чемпіон УРСР — у 1936—1938, 1940—1941, 1944—1945, 1947—1949 та 1955 роках.

Чотирнадцятиразовий чемпіон СРСР — у 1937—1940 та 1943—1952 роках.

Першим на чемпіонаті СРСР у Києві подолав 400-кілограмовий рубіж у триборстві — 410 кг (122,5+125+162,5). За кілька місяців поліпшує свою суму на 2,5 кг. Відомий вірменський важковаговик Серго Амбарцумян, уникаючи очних поєдинків, показує в Москві 413,5 кг, однак Куценко в Ташкенті набирає 420 кг!

Останнє слово цього, 1938, року лишається за Серго: маючи відмінні умови і персонального тренера Я. Ю. Спарре (рішення Й. Сталіна) 30 грудня досягає суми в 433,5 кг (136+130+167,5). Кращий результат цього року був лише у олімпійського чемпіона 1936 року Йозефа Мангера — 435 кг.

До спорту Куценко повертається 1943 року, мусив починати все спочатку — в триборстві подолав лише 360 кг.

Радянська збірна 1946 року в Парижі дебютує на чемпіонаті світі. Я. Куценко здобуває срібну медаль у важкій вазі.

 
Черговий рекорд.

1947 року в Гельсінкі стає Чемпіоном Європи — першим серед українських важкоатлетів, сума в триборстві 432,5 кг.

1950 року знову стає чемпіоном Європи — сума 422,5 кг.

На його рахунку 29 рекордів УРСР, 53 рекорди СРСР, 3 світових рекорди.

Був прапороносцем збірної СРСР на церемонії відкриття Олімпіади 1952 року на стадіоні «Олімпійський» у Гельсінкі.

На протязі 1954—1963 років — головний тренер збірної СРСР з важкої атлетики. Тренував Цезаря Весловуцького.

Написав книги про важку атлетику:

  • 1968 — «Золоті кілограми»,
  • 1975 — «У житті та спорті»,
  • «У великому триборстві»,
  • «Сила, здоров'я, краса».

1987 року відбувся турнір з важкої атлетики, переможці отримали призи Якова Куценка. Після смерті Якова Куценка турнір було названо на його честь.

Похований на Байковому кладовищі.

Батько кіноредактора та сценаристки Світлани Куценко (1940—2017).

ДжерелаРедагувати

  • В. Драга, П. Кравцов. Тяжелоатлеты Украины. — К., 1984. (рос.)

ПосиланняРедагувати