Кухче́ — село у Зарічненському районі Рівненської області, центр сільської ради, лежить на березі річки Веселухи, за 37 км від районного центру. Населення станом на 1 січня 2007 року становить 800 осіб. Сільраді підпорядковані села Новосілля та Радове.

село Кухче
Kuhche gerb.gif
Герб
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Зарічненський
Рада/громада Кухченська
Код КОАТУУ 5622282301
Основні дані
Засноване 1561
Населення 800
Площа 21,798 км²
Густота населення 36,7 осіб/км²
Поштовий індекс 34034
Телефонний код +380 3632
Географічні дані
Географічні координати 51°45′51″ пн. ш. 25°43′31″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
145 м
Водойми річка Веселуха
Відстань до
обласного центру
217 км
Відстань до
районного центру
37 км
Місцева влада
Адреса ради с. Кухче Зарічненського району
Карта
Кухче. Карта розташування: Україна
Кухче
Кухче
Кухче. Карта розташування: Рівненська область
Кухче
Кухче
Мапа

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про село датована 1561 роком, тоді там було лише одне дворище. Село Кухче вперше згадується в «Книге ревизии пущ и переходов звериных» (архів міста Пінськ Республіки Білорусь). Запис датовано 1 травня 1495 року. З давніх-давен жителі села були землеробами, скотарями, бо саме землеробство і скотарство були головними чинниками матеріального виробництва. З діда-прадіда передавались наступним поколінням секрети вирощування жита, ячменю, вівса, проса, картоплі, конопель, льону. Впродовж п'яти століть (від середини 15-го до середини 20-го селяни власноруч із застосуванням тяглової сили волів і коней обробляли панську, попівську, надільну (орендовану громадою) та власну землю. Окремі господарі, які жили на хуторах, займалися бджільництвом та садівництвом.

Під час Першої світової війни село було спалене, вціліла лише одна хата.

У міжвоєнний період у селі працювала бібліотека, яка в 1937 році мала 70 книг[1]. Книги належали організації «Polska Macierz Szkolna»[pl] («Польська шкільна матиця»)[1].

У роки Німецько-радянської війни 90 жителів воювали в партизанських загонах та лавах Червоної Армії. 25 чоловік відзначені урядовими нагородами. 55 жителів села загинули на фронтах та в партизанській боротьбі. На їх честь встановлено обеліск.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 856 осіб, з яких 427 чоловіків та 429 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 818 осіб.[3]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,88 %
російська 0,12 %

Органи владиРедагувати

Кухченська сільська рада

Заклади культуриРедагувати

Клуб, бібліотека

Освіта, медицинаРедагувати

Кухченська загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів, дитячий садочок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку.

ХрамиРедагувати

Головним храмом віри і духовності є Святогеоргієвська церква, що належить Кухченській общині Української православної церкви Московського патріархату. Розташована церква у центрі села. Її будівництво розпочалось 6 квітня 1990 року за рахунок коштів громади та коштом колгоспу «Радянське Полісся» (головою був Микола Павлович Краснюк). Освячено храм 13 жовтня 1993 року владикою Іринеєм. Першим священиком був отець Андрій, нині в храмі служить отець Іоан. Церква мурована з цегли має два куполи, дзвіницю. Від старої церкви (яку було зруйновано 1965 року) в нинішній відбудованій збережено мало не найдорожчу для віруючих річ — Святу Євангелію.

ПерсоналіїРедагувати

Уродженець села Анатолій Порфирійович Харківець посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.[5]

ПриміткиРедагувати