Кухарі (Вишгородський район)

село Кухарі
	Герб
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Вишгородський
Рада	Іванківська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA32100050290045089
Основні дані
Засноване	1697
Населення	739
Площа	3,4 км²
Густота населення	217,35 осіб/км²
Поштовий індекс	07243
Телефонний код	+380 4591
Географічні дані
Географічні координати	50°48′49″ пн. ш. 29°35′34″ сх. д. / 50.81361° пн. ш. 29.59278° сх. д.Координати: 50°48′49″ пн. ш. 29°35′34″ сх. д. / 50.81361° пн. ш. 29.59278° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	123 м
Місцева влада
Адреса ради	с. Кухарі
Карта
	Кухарі
	Кухарі
Мапа
	Кухарі у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Кухарі.

Кухарі́ — село в Україні, у Вишгородському районі Київської області. Населення становить 739 осіб.

Історія ред.

Кухарі на мапі Боплана, 1648 рік

На околицях сіл Кухарів та Підгайного виявлено залишки поселень доби неоліту^[1].

Село Кухарі на річці Тетерів із церквою вперше позначене на мапі Боплана 1648 року.

1788 року у селі було збудовано нову дерев'яну Покровську церкву. Церква до наших днів не збереглася.

Кухарі на російській військово-топографічній мапі Київської губернії, 1868 рік

У 1868 і 1870 рр. тут відбулися виступи селян проти поміщика. Влітку 1914 року жителі Кухарів розгромили поміщицький маєток^[1].

Після Першої світової війни в Кухарях німцем, що одружився на місцевій селянці і залишився в них жити, було організоване виробництво гармоней^[2]. На такій гармоні зараз грає Ілля Фетисов.

За активну участь у Другій світовій війні 344 жителів удостоєно урядових нагород^[1].

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Кухарі початку 1970-х було подано таку інформацію:

Кухарі — село, центр сільської Ради, розташоване за 40 км від районного центру і за 15 км від залізничної станції Тетерів. Населення — 1354 чоловіка. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Заруддя, Кірове, Осовець, Підгайне, Слобода-Кухарська і Яхнівка.

У Кухарях — центральна садиба колгоспу «Перемога», за яким закріплено 5,3 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3,5 тис. га орної землі. 14 колгоспників нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них доярка (тепер зоотехнік) Н. Т. Самійленко і голова правління колгоспу І. М. Недзельський удостоєні ордена Леніна.

В селі є середня школа, клуб, бібліотека, лікарня^[3].

Російсько-українська війна ред.

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)

Кухарі на Київщині стали місцем серйозних боїв. Українські військові в операції з деблокування Києва у напрямку контрудару на Іванків з допомогою одного міномету визволили село протягом двох днів, втім окупантам у кількості 2 танків, 3 БМП вдалося закріпитися на фермі. Оскільки це близько до житлових будинків, наші армійці не могли застосовувати важку артилерію, аби не завдати шкоди місцевим. Після визволення ЗСУ Слободи Кухарської противник кинув на прорив колону бронетехніки, яку було розбито завдяки мінуванню та засідці у посадці. Знищено 8 одиниць техніки. У відповідь окупанти почали знищувати село, бомблячи його 200 кг та 500 кг бомбами авіацією, яка робила нальоти з Білорусі. Про це нагадує величезна вирва на городі місцевої жительки. Цю вирву легко можна сплутати з невеликим озером. Ворогом по визволеному селу також застосовувалась важка артилерія та РСЗВ «Град».^[4]

Відомі люди ред.

Зарицький Леонід Андрійович (1901—1983) — український радянський отоларинголог.
Сосніна Ніна Іванівна (1923—1943) — Герой Радянського Союзу.
Лич Володимир Миколайович (01.10.1951) — заслужений працівник освіти України (2011), доктор економічних наук, завідувач кафедри Київського національного університету будівництва і архітектури.
Миронюк Віра Михайлівна (03.12.1945) — заслужений вчитель України (05.10.2001), директор Кухарівської ЗОШ І-ІІІ ст. Іванківського району, старший вчитель (2001), делегат ІІІ Всеукраїнського з'їзду вчителів України, відмінник народної освіти УРСР (1987), нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, її ім'я занесене до Книги педагогічної слави України (2010). Уродженка ст. С. Біла Хабаровського краю (Росія), з 1968 р. проживає в с. Кухарі Іванківського району.
Моргун Тетяна Миколаївна (14.02.1957) — заслужений працівник культури (2009), працювала директором Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам'яток культурної спадщини. Уродженка села.