Курутія еквадорська
| Курутія еквадорська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cranioleuca antisiensis (Sclater, PL, 1859) | ||||||||||||||||
 Ареал підвидів C. a. antisiensis і C. a. palamblae | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Synallaxis antisiensis Certhiaxis antisiensis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Куру́тія еквадорська[2] (Cranioleuca antisiensis) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Еквадорі і Перу.
Опис ред.
Довжина птаха становить 14,5 см, вага 15-18 г. Верхня частина тіла коричнева або оливково-сіра. Тім'я руде, над очима білі "брови", на скронях темні смужки. Горло світле. Груди і живіт сірувато-коричневі, крила і хвіст руді. Хвіст довгий, східчастий. Дзьоб відносно довгий, дещо вигнутий. Спів — серія гучних, пронизливих криків, що закінчуються треллю.
_Spinetail.jpg)
Підвиди ред.
Виділяють п'ять підвидів:[3]
- C. a. antisiensis (Sclater, PL, 1859) — Анди на південному заході Еквадору (північний Асуай, Ель-Оро, Лоха);
- C. a. palamblae (Chapman, 1923) — Анди на півночі Перу (від Тумбеса, П'юри і Кахамарки на південь до Ліми);
- C. a. baroni (Salvin, 1895) — Анди на півночі і в центрі Перу (від центральної Кахамарки і південного Амазонасу на південь до Ла-Лібертада, Анкаша і південного заходу Уануко);
- C. a. capitalis Zimmer, JT, 1924 — Анди в центрі Перу (схід Уануко, Паско);
- C. a. zaratensis Koepcke, 1961 — Анди на заході центрального Перу (Ліма).
Раніше дослідники виділяли підвиди C. a. baroni, C. a. capitalis і C. a. zaratensis у окремий вид — курутію білогорлу[2] (Cranioleuca baroni), однак у 2018 році за результатами молекулярно-генетичного дослідження цей вид був об'єднаний з еквадорською курутією[4]. Деякі дослідники продовжують визнавати білогорлу курутію окремим видом[5].
Поширення і екологія ред.
Еквадорські курупії живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в сухих тропічних лісах, на полях і плантаціях. Зустрічаються на висоті від 900 до 3100 м над рівнем моря в Еквадорі та на півночі Перу та на висоті від 1700 до 4500 м над рівнем моря в Центральному Перу[6].
Поведінка ред.
Еквадорські курутії зустрічаються сімейними зграйками по 3-6 птахів. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів[7]. Живляться комахами, яких шукають серед рослинності. Імовірно, еквадорські курутії є соціально моногамними. Гніздування відбувається в лютому-березні. Гнізда великі, куполоподібної або овальної форми. В кладці 2 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Cranioleuca antisiensis. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 8 лютого 2022.
- ↑ а б Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 08 лютого 2022.
- ↑ Seeholzer, Glenn F.; Claramunt, Santiago; Brumfield, Robb T. (2017). Niche evolution and diversification in a Neotropical radiation of birds (Aves: Furnariidae). Evolution (англ.). 71 (3): 702—715. doi:10.1111/evo.13177. ISSN 1558-5646. PMID 28071791.
- ↑ BirdLife International (2016). Cranioleuca baroni. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 8 лютого 2022.
- ↑ Cisneros-Heredia, Diego (2006). Notes on breeding, behaviour and distribution of some birds in Ecuador. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 126 (2): 154—163 — через ResearchGate.
- ↑ Kikuchi, David W. (2009). Terrestrial and understorey insectivorous birds of a Peruvian cloud forest: species richness, abundance, density, territory size and biomass. Journal of Tropical Ecology. 25 (5): 523—529. doi:10.1017/S0266467409990101. ISSN 1469-7831. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 8 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |