Відкрити головне меню

Курт фон Гамерштайн-Екворд (нім. Kurt von Hammerstein-Equord; нар. 26 вересня 1878, Вольдегк — пом. 25 квітня 1943, Берлін) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Вермахту (1934). Начальник Військового Управління Веймарської республіки (1929–1930) (нім. Truppenamt) та Головнокомандувач Сухопутних військ Німеччини (1930–1934).

Курт фон Гамерштайн-Екворд
Kurt von Hammerstein-Equord
Kurt von Hammerstein-Equord.jpg
Ім'я при народженні Kurt von Hammerstein-Equord
Народження 26 вересня 1878(1878-09-26)
Німецька імперія Вольдегк, Мекленбург-Штреліц, Німецька імперія
Смерть 25 квітня 1943(1943-04-25) (64 роки)
Третій Рейх Берлін
злоякісна пухлина
Поховання Нижня Саксонія
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 18981934, 19391940
Звання Generaloberst (Wehrmacht) 8.svg Генерал-полковник
Війни / битви
Титул Барон
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Орден «За заслуги» (Баварія)
Орден Альберта (Саксонія)
Ганзейський Хрест (Любек)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Курт фон Гаммерштайн-Екворд у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Барон фон Гаммерштайн-Екворд вступив в німецьку армії 15 березня 1898 року. У 1907 році одружився з Маріэю фон Гаммерштайн-Лютвіц, дочкою Вальтера фон Лютвіца. Він був прикріплений до Генштабу під час Першої світової війни і брав участь в Тутраканськый битві. Гаммерштайн-Екворд був вірний Веймарській республіці, тому і був проти каппского путчу 1920 року. Він був начальником штабу 3-й дивізії з 1924 року, з 1929 року начальником військового управління сухопутних військ Веймарської республіки. Близький друг Курта фон Шляйхера, в 1930 році Екворд отримав підвищення і став начальником сухопутних військ.

Гаммерштайн-Екворд був відомий своєю незалежністю і неробством, любив полювання і стрілянину. Він розповідав своїм друзям, що єдине, що перешкоджає його кар'єрі — це «необхідність особистого комфорту». Він був гордовитою і саркастичною людиною, відомою своїми різкими проявами зневаги. Гаммерштайн-Екворд розглядав себе як слуга німецької держави, а не його політичних партій. Він поставився вкрай вороже до нацистської партії, називав її «бандою злочинців» і «цими брудними свинями» (останній натяк — нібито на гомосексуальні схильності деяких керівників СА). Отримав прізвисько «Червоний генерал» за дружбу з профспілками. Гаммерштайн-Екворд особисто попередив Адольфа Гітлера в грудні 1932 року, що він проти спроб перевороту незаконним шляхом, обіцяючи, що в цьому випадку дасть наказ військам стріляти на ураження.

Гаммерштайн-Екворд неодноразово попереджав президента Пауля фон Гінденбурга про небезпеку призначення Гітлера канцлером. Однак 30 січня 1933 Гітлер став рейхсканцлером і одночасно главою Імперського кабінету міністрів. Через свою опозицію до Гітлера, Гаммерштайн-Екворд був змушений покинути свою посаду 31 січня 1934. На наступний день він отримав звання генерал-полковника. Під час польської кампанії Гаммерштайн-Екворд був призначений командувачем групою армій «A», що знаходилася на заході і прикривав Німеччину від можливої ​​атаки союзників.

Під час Другої світової війни Гаммерштайн взяв участь в декількох змовах з метою повалення Гітлера. Він неодноразово намагався заманити фюрера відвідати укріплені бази лінії Зіґфріда, що знаходилися під його командуванням. Барон зізнавався колишньому начальнику генерального штабу і ведучому змовникові генерал-полковнику Людвігу Беку, що «нещасний випадок станеться», якщо фюрер відвідає його укріплення. Але Гітлер не прийняв запрошення Гаммерштайна. Останній був переведений командувати 8-им військовим округом в Сілезії, а потім взагалі звільнений від командування (за особистим наказом Гітлера), за його «негативне ставлення до нацизму». Гаммерштайн-Екворд став активістом німецького Опору, працював з Карлом Фрідріхом Герделером.

Барон Курт фон Гаммерштайн-Екворд помер від раку в Берліні 25 квітня 1943. Його сім'я відмовилася від проведення офіційних похорону в Берліні, оскільки це означало б, що його труна була б прикрашений нацистською символікою. Таким чином, він був похований на родинному цвинтарі в Штайнгорсті, Нижня Саксонія. Гітлер наказав відправити вінок з посланням про висловлення співчуття, але на похороні вінка не було, оскільки сім'я Гаммерштайна «забула» його в берлінському метро.

Генріх Брюнінг, лідер партії католицького центру, який перебував на посаді канцлера з 1930 по 1932 рр. назвав Гаммерштайна «єдиною людиною, яка могла усунути Гітлера — людиною без нервів». Згідно зі спогадами Кунрата, сина генерала Гаммерштайна, барон вийшов з аристократичних клубу після виключення звідти неарійських членів в 1934-35 роках і говорив про «організоване масове вбивство» євреїв до літа 1942 року. Гаммерштайн-Екворд забезпечив свою дочку Марію-Терезу списками євреїв, яких планувалося депортувати або заарештувати, таким чином дозволивши попередити їх або заховати. Двоє синів генерала, Людвіг і Кунрат, брали участь в змові 20 липня 1944 року, згодом втікши з Німеччини після провалу. Вдова і двоє молодших дітей були потім ув'язнені в концентраційному таборі. Їх звільнили союзні війська в 1945 році.

Керуючи військовим управлінням сухопутних військ Рейхсверу, Гаммерштайн-Екворд створив спеціальну класифікацію для своїх підлеглих: «Я ділю моїх співробітників на чотири класи: розумний, лінивий, старанний і дурний. Найчастіше дві з цих якостей присутні одночасно. Офіцери розумні і старанні придатні до високих призначень. Ті, хто дурний і лінивий, складають близько 90% кожної армії в світі і можуть бути використані для рутинної діяльності. А ось розумний і ледачий призначений для найвищих посад: його темперамент і витримка підійдуть для будь-якої ситуації. Але той, хто дурний і зухвалий, являє собою загрозу і повинен бути усунутий негайно!»

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Hans Magnus Enzensberger, The Silences of Hammerstein, Seagull Books, 2009
  • Correlli Barnett, editor, Hitler's Generals, Grove Press, 2003
  • Bernard V. Burke, Ambassador Frederic Sackett and the Collapse of the Weimar Republic, 1930–1933, Cambridge University Press, 2003
  • Bruce Condell, David T. Zabecki, editors and translators, On the German Art of War: Truppenführung, Lynne Rienner, 2001
  • Joachim Fest, Plotting Hitler's Death: The Story of German Resistance, Owl, 1997
  • Hans Magnus Enzensberger, Hammerstein oder der Eigensinn. Eine deutsche Geschichte. Frankfurt am Main: Suhrkamp 2008. ISBN 978-3-518-41960-1
  • Peter Hoffmann, The History of the German Resistance, 1933–1945, McGill-Queen's University Press, 1996
  • Klaus-Jürgen Müller, Das Heer und Hitler: Armee und nationalsozialistisches Regime, 1933–1940, Stuttgart, 1969
  • Louis L. Snyder, Encyclopaedia of the Third Reich, Contemporary Publishing Company, 1998
  • Roderick Stackelberg, The Nazi Germany Sourcebook: An Anthology of Texts, Routledge, 2002
  • J. P. Stern, Hitler: The Führer and the People, University of California Press, 1975

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

Командування військовими формуваннями (установами)
Німеччини
Попередник:
генерал-майор
Вернер фон Бломберг
 
Начальник Головного штабу
Веймарської республіки

(Військового офісу (Truppenamt)

30 вересня 1929 — 31 жовтня 1930
Наступник:
генерал-майор
Вільгельм Адам
Попередник:
командувач армійської групи «А»
10 вересня — 21 вересня 1939
Наступник:
розформована