Курилівська вулиця (Харків)

вулиця в Харкові, Україна

Курилівська вулиця — вулиця у Холодногірському районі Харкова. Курилівська відгалужується від Кузинської вулиці і піднімається на північ схилом Лисої гори до вулиці Таганської.

Курилівська вулиця
Харків
Церква Казанської Божої Матері
Церква Казанської Божої Матері
Церква Казанської Божої Матері
Місцевість Лиса Гора
Район Холодногірський
Колишні назви
Курилівська, Ленінградська
Загальні відомості
Протяжність 1540 м
Координати початку 49°59′50″ пн. ш. 36°11′40″ сх. д. / 49.997472° пн. ш. 36.194667° сх. д. / 49.997472; 36.194667
Координати кінця 50°00′32″ пн. ш. 36°11′03″ сх. д. / 50.009139° пн. ш. 36.184194° сх. д. / 50.009139; 36.184194
поштові індекси 61016
Транспорт
Автобуси 61е, 270е
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі від № 3 до № 123
Архітектурні пам'ятки № 78
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2391860
Мапа
Мапа

Історія й назва ред.

Вулиця виникла наприкінці XIX століття, її назва пов'язана з прізвищем одного з перших поселенців — селянина Павла Сидоровича Курилова. У 1869 році стала до ладу Курсько-Харківська залізниця, завдяки чому розпочалась активна забудова прилеглих місцевостей — Панасівки і Лисої Гори. У 1885 році Велику Панасівську вулицю з'єднали з Лисою Горою залізним мостом, який побудували над залізничними коліями. За мостом від Кузинської вулиці почали розбудовуватися на північ Андріївська й Курилівська вулиці.

У 1936 році вулицю було перейменовано на Ленінградську. 20 листопада 2016 року вулиці Ленінградській згідно із законом про декомунізацію було повернено історичну назву — Курилівська[1].

Будівлі ред.

  • № 27 — Харківська загальноосвітня школа № 67[2]. Колишнє міське приходське училище. На фасаді школи встановлено меморіальну дошку на честь Героїв Радянського Союзу Анатолія Добродецького та Євгена Косьміна, які навчалися в цій школі в 1930—1940 роках[3].
  • № 78 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 365. Церква Казанської Божої Матері (Серафімівська), побудована в 1904—1912 роках, за проєктом архітектора В. Х. Нємкіна. Після смерті Нємкіна будівництво завершив В. М. Покровський. Ділянку під будівництво церкви в 1901 році пожертвував почесний громадянин Харкова купець Костянтин Уткін. До відкриття храму купець не дожив: у 1911 році він разом зі своїм сином був убитий невідомими особами. За деякими відомостями, Костянтина Уткіна поховали в алтарі храму. Казанська церква — один з храмів Харківської єпархії, в якому з 1912 року і донині не припинялися Богослужіння[4]. Храм підпорядкований УПЦ МП[5].
  • № 93 — Територія колишнього Лисогірського кладовища[6] поруч із церквою Казанської Божої Матері.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Харьков транспортный. Улица Куриловская. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022. 
  2. Харківська загальноосвітня школа I—III ступенів № 67 Харківської міської ради. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 15 січня 2022. 
  3. Памятная доска на школе № 67, г. Харьков [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Харьков. Церковь Казанской иконы Божией Матери на Лысой горе. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. 
  5. Казанский типовой храм. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022. 
  6. Кладбище. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022. 

Джерела ред.