Курган Дід (Маріуполь)

Курган Дід (Маріуполь) — археологічна пам'ятка на північно-західній околиці міста Маріуполь у Центральному районі.

ВідомостіРедагувати

Курган Дід відомий ще за старовинними мапами і саме так в них позначене його найменування[1]. Коли житлові масиви Маріуполя потягли на захід і північ, старовинний курган опинився неподалік багатоповерхівок вулиці Пилипа Орлика[2].

Розлогий пагорб має сучасну висоту у шість (6) метрів, а його діаметр сягає сімдесяти. Курган Дід датують 5 тисячоліттям до н.е., тобто він набагато старіший за місто, на околиці котрого мимоволі опинився[3]. Але ставлення до археологічної пам'ятки не завжди було зневажливим. 1993 року під час прокладання магістралі та водогону курган пошкодили. Тоді ж викликали археологів і істориків і ті знайшли три поховання бронзової доби. Історики відносять курган до так званої ямної культури[4]..

Тобто курган не був похованням царських скіфів і золота в ньому нема, він не може бути привабливим для авантюристів чи шукачів скарбів. Курган Дід має лише науковий та історичний інтерес. Адже курган Дід — сучасник уславлених в світі пірамід Стародавнього Єгипту, тільки це інша, місцева культура.

Курган Дід — земляна, але архітектурна споруда. Його створювали свого часу з шматків ґрунту з травою. Яким би великим не був курган, його створювали з родючого ґрунту, чим він і відрізняється від природних пагорбів[5].

Лише сучасні дослідники вбачають в курганах цього типу і інженерні знання, і певну ідеологічну програму. Первісно створені кургани мали також невелику галявину-терасу для проведення поховальних церемоній та майбутніх відвідин кургану. Неподалік такої галявини були ями для жертвоприношень. Кургани вважали місцями зв'язку між померлими та живими, саме тут був символічний перехід у «царину тіней», «царину померлих». На кургани була розповсюджена уява священних місць, тому кургани заборонялось псувати

Координати - 47.12269, 37.5239[6]

Подальша історіяРедагувати

2008 року археологічна пам'ятка Маріуполя нарешті дочекалась обстження з боку міського управління культури і туризму. Уривок зі звіту тодішнього обстеження —

Через східний край кургану Дід проведений водогін великого діаметру. Південно-західна частина вже постраждала від будівництва господарчих споруд — схил пошкоджено, видно залишки залізобетонних конструкцій. Південні та західні частини кургана Дід межують з бетонним парканом «Укрпромводчермету», південний бік насипу має якісь комунікації[7].

В такому ж напівзруйнованому стані і курган Дід-2, розташований на відстані близько ста метрів від першого.

Проекти порятунку або слабка пам'яткоохоронна діяльністьРедагувати

Аби врятувати для науки і історії поховання бронзової доби, його розкопки проводив археолог В. Кульбака[8]. Пан Кульбака навіть поклопотався про збереження вже розкопаного кургану Дід і дав проект створення на його місці музею просто неба, тим паче що створення такого музею в Маріуполі не коштувало би значних грошових сум[9]. Аби заспокоїти прихильників історії і мистецтва в Маріуполі, проект створення музею просто неба над курганом Дід внесли навіть в програму соціально-економічного розвитку міста ( аби ніколи цей пункт не виконувати?..)

Невеликий парк біля кургану Дід давно вже міг стати і туристичним об'єктом, і місцем відвідин-прогулянок, і новим місцем проведення невеликих свят для численних мешканців сусідніх багатоповерхівок. Проекти облаштування невеликого скверу існують і не стільки пошкодили б курган, скільки б зробили його місцевим центром відпочинку та догляду.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. газета «Мариупольское время», 4 июня 2009 г.
  2. газета «Мариупольское время», 4 июня 2009 г.
  3. газета «Мариупольское время», 4 июня 2009 г.
  4. газета «Мариупольское время», 4 июня 2009 г.
  5. газета «Мариупольское время», 4 июня 2009 г.
  6. Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 2019-08-27. 
  7. газета «Мариупольское время», 4 июня 2009 г.
  8. газета «Мариупольское время», 4 июня 2009 г.
  9. газета «Мариупольское время», 4 июня 2009 г.

ДжерелаРедагувати

  • газета «Мариупольское время», 4 июня 2009 г.